На нашем сайте вы можете читать онлайн «Пекло на землі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
Краткое содержание книги Пекло на землі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Пекло на землі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Віталій Юрченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Пекло на землі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Пекло на землі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Закликали до «роботи» вiрного свого пса-тiлохранителя – ГПУ. Воно з хижою радiстю розгорнуло сатанинську акцiю.
Полетiли зграi крукiв-чекiстiв по районах. Почалась нечувана ще на селi й в iсторii ловля «контрреволюцii». Десятки «злочинцiв» у кожному селi, хуторi. Переповненi арештарнi в мiлiцiях. Безперестаннi деннi й нiчнi валки пов’язаних, збитих «контрреволюцiонерiв» до Допрiв, а там набитi всi казнi, коридори, льохи… Розстрiли, етапи, Сибiр, Соловки…
Завмерло село, прибите страхiттями…
Торкнулось це й учительства та iнтелiгенцii.
Що я в числi пiдозрiлих – сумнiву не було. Факти останнiх тижнiв це стверджували: комячейка зняла мою кандидатуру зi списку пiд час виборiв до правлiння Робосу, скасувавши те, що пройшов я на виборах по всiх групових комiтетах; не стояло чомусь мое прiзвище в списку обраних на зборах вчителiв мiста 19 засiдателiв[33 - Дорадникiв народнього суду.] до народнього суду, не зважаючи на те, що по бiльшостi голосiв менi належало трете мiсце; завiдуючий агiтпропу партiйного комiтету демонстративно зняв мою кандидатуру, сказавши менi, «что ето наше дело», коли Окружний з’iзд висунув мене до складу Ради т-ва «Геть неписьменнiсть»; дивно стало, що мене – секретаря редакцiйноi колегii стiнноi газети, найактивнiшого дописувача враз виключили зi складу редколегii i не приймали моiх дописiв…
Мене нервувало, обурювало це iгнорування, явний похiд на мою особу.
Вiдомостi про труси, арешти, поглядання на те, як щодня гнали до Допру цiлi гурти по 40 – 80 душ селян, пiдозрiлi зиркання на мене знайомих комунiстiв та «авторитетних» безпартiйних – заповiдали небезпеку. Завiдувач 9-i школи – партiйний недвозначно натякнув про мене на педрадi, що «цього загадкового активiста скоро розвiнчають». Треба було сподiватися «гостей», чи тiкати з мiста.
Не почуваючись до жодного злочину проти громадянства, я навiть в думцi не мав будь-яких репресiй щодо моеi особи.
Вночi на 31 жовтня я схопився вiд гучного стуку рушницею в дверi. Інстинктово вiдчув, що це ГПУ. Вибiгла з другоi кiмнати перелякана дружина, хотiла щось ховати, але було нiколи та, власне, не було чого, хiба листи приятеля-засланця та пару книжок.
Переборов я в собi несвiдомий страх i пiшов вiдчиняти. Ввiйшло мовчки двое озброених агентiв – один рушницею, а другий револьвером – i подали менi наказ ГПУ на «обиск i арест».





