Саламандра (збірник)

Боронь збiг униз i приеднався до групки колiярiв, що висипали з потяга довiдатися причину несподiваноi зупинки. Черговий з блокпосту, що дав червоний сигнал, роз’яснив ситуацiю. Перша колiя, на яку повинен був в’iхати поiзд, зайнята товарняком, треба перевести стрiлку i пустити потяг на другу. Зазвичай ця операцiя здiйснюеться на блокпосту з допомогою важеля, але пiдземний зв’язок мiж блокпостом i колiями несправний, i стрiлочнику доведеться перевести стрiлку вручну.

Заспокоенi кондуктори повернулися у вагони чекати знаку на вiльний проiзд.

Але Бороня щось прикувало до мiсця. Божевiльним поглядом дивився на кривавий сигнал, одурiло вслухувався в хрускiт рейок, що переставлялися.

– В останню мить зорiентувалися! Майже в останнiй момент, за якихось п’ятсот метрiв до станцii! Невже Смалюх брехав?

І тут його немов осяяло – Боронь зрозумiв, яка роль призначена йому долею. Рiшуче наблизився до чергового, який вже мiняв колiр сигналу на зелений. За будь-яку цiну треба забрати цю людину вiд стрiлки, змусити його пiти звiдси.

Тим часом машинiсти вже приготувалися iхати. Локомотивом з краю в край перекочувалася команда «Рушай!»

– Зараз! Чекайте там! – крикнув Боронь. – Пане черговий, – звернувся упiвголоса до чергового, що вже зайняв службову стiйку. – До вас на блокпост закрався якийсь волоцюга!

Черговий стривожився. Став напружено вдивлятися у бiк цегляного будиночку.

– Хутко! – пiдганяв Боронь. – Та рушайте вже! Бо чого доброго важелi перекине, попсуе прилади!

– Рушай! Рушай! – скандували нетерплячi кондуктори.

– Чекати, до ста чортiв! – гаркнув розлючений Боронь.

Черговий, пiддавшись силi його голосу, кинувся до блокпосту. Тодi Боронь, скориставшись моментом, вхопився за важiль i знову перевiв рейки на першу колiю. Маневр було виконано вправно, швидко i тихо. Нiхто нiчого не помiтив.

– Рушай! – крикнув Боронь, вiдступаючи в тiнь. Потяг рвонув з мiсця, надолужуючи спiзнення. За хвилю останнiй вагон розчинився у темрявi, волочучи за собою довгий червоний шлейф лiхтаря…

Надбiг з блокпосту ошелешений черговий, ретельно перевiрив перевiдний пристрiй.

Щось йому не сподобалося. Пiднiс до губ свисток i дав вiдчайдушний триразовий сигнал.

Запiзно!

І якраз з боку станцii вже розiрвав повiтря страшний гуркiт, глухий вiдгомiн детонацii, за яким запанував пекельний галас – стогони, плач, завивання змiшалися в дикому хаосi з брязкотом ланцюгiв, скреготом розтрощених колiс, трiском немилосердно чавлених вагонiв.