Саламандра (збірник)

Отже, час, протягом якого мiг впливати на обстановку кiмнати i просякати ii собою, був значно коротший вiд того, який провiв передi мною в попередньому помешканнi. Попри це, слiд його позначився тут сильнiше, нiж у давнiшому примiщеннi, де мав змогу впливати на оточення понад два роки. Мабуть, сила розпромiнення особистостi в той перiод у нього збiльшилася i за незмiрно короткий вiдрiзок часу досягла результатiв значно помiтнiших.

Йшлося лише про те, чому належало приписати це непропорцiйне до давнiшого стану зростання здатностi впливати на зовнiшне оточення.

Судячи з настрою, яким дихала моя теперiшня кiмната, причина цього явища анiтрохи не лежала в пiдсиленнi життевоi енергii ii колишнього мешканця. Навпаки. На пiдставi рiзноманiтних ознак я дiйшов до висновку, що причиною був тут радше внутрiшнiй розклад, якесь духовне розладнання, i то досить сильне, що заразили собою довколишню атмосферу. Борута був тодi, найправдоподiбнiше, людиною хворою.

Про це свiдчив основний тон, яким дихало мое помешкання.

Була в ним тиха, безнадiйна в своiм смутку меланхолiя. Вiяла вiд попелястих шпалер, сталевоi барви оксамитових крiсел, йшла вiд срiбних рам картин. Вiдчувалася у повiтрi, розпилена на тисячi невловимих атомiв, висiла тонким, делiкатним прядивом, розсунутим у iнтер’ерi. Сумна, сiра кiмната…

Навiть квiти в горщиках на вiкнi та пара бiльших вазонкiв бiля етажерки нiби пристосувалися до пануючого тут стилю, ненормально похиленi на один бiк стеблини, i бутони сумно згиналися у безвладнiй задумi.

Голос навiть (хоч кiмната була велика i рiдко заставлена меблями) ховався десь злякано по кутках, наче зайда, стривожений власною смiливiстю. Кроки моi мовкли без вiдлуння у пiдлозi, пересувався, мов тiнь.

Мимоволi хотiлося сiсти десь у кутi в зручне плюшеве крiсло i, запаливши цигарку, цiлi години проводити в задумi, ганятися безцiльним поглядом за хмарками диму, спостерiгаючи, як вони закручуються у спiралi, збираються у кiльця, розповзаються смугами пiд склепiнням… Щось притягало до палiсандрового пiанiно – грати мелодii лагiднi, у притишених тонах.

На цьому сiрому, хворобливого кольору тлi пiсля першого тижня мого перебування почало снуватися якесь дивне напiвсонне гаптування. Вiдтодi спав щоночi непробудно.

Змiст снiв був бiльш-менш однаковий, сновидiння були на одну тему, яка пiддавалася лише незначним модифiкацiям або дрiбним переробкам, були це рiзнi редакцii тiеi ж iсторii.