Подорож за тридев’ять світів

Вони пропагували чеснiсть, скромнiсть, справедливiсть i безмежну вiдданiсть своему народовi. Вони вiдмовились вiдразу вiд усiх пiльг. Наприклад, житло в столицi мав право отримати депутат, якого тричi оберуть до парламенту. Ця частина депутатiв вiдмовилась вiд депутатськоi недоторканостi, мотивуючи це тим, що обранець повинен бути найчеснiшою людиною i нести вiдповiдальнiсть за скоений злочин або порушення закону в десять разiв суворiшу, нiж простий громадянин. Це були святi та безкориснi люди i вони на перших же засiданнях парламенту прийняли такi закони, за якими всi можновладцi, що крали, грабували, або сприяли цьому – тобто були причетнi до заподiяння шкоди своему народовi, були притягнутi до вiдповiдальностi.

Їм не дали втекти за кордон, а прихованi ними за межами держави грошi були повернутi в краiну дуже своерiдним способом – всi династiйцi отримали таку ж пенсiю, як i всi смертнi, на неi вони прожити не могли i були змушенi забирати своi закордоннi вклади, i це iм допомогли зробити. Хто ж крав, переступивши через трупи своiх жертв, i за цi злочини не мiг вiдпрацювати навiть в неволi до кiнця життя, той вiддавав життя на потреби науки i держави.

– Синку, ти мабуть щось наплутав. Такого бути не може. Хто ж це добровiльне вiддасть свое життя на дослiди вченим? – здивовано похитав головою батько.

– А у них, тату, i не питали. Там досить цiкава процедура судочинства. Наприклад, членiв парламенту та уряду судить весь народ.

– Як, без суддiв i слiдчих? – скосив погляд батько.

– Нi татку, слiдство було, суд iз суддями теж, але останне слово говорив народ – за допомогою телевiзорiв. Така вже там була розроблена система голосування.

– Ну а в них було таке безробiття i такi злиднi, як оце у нас?

– Було й таке. Коли династiйцi душили народ, то так само, як у нас, спочатку зруйнували все виробництво. Аби забезпечити легкою i грошовитою роботою своiх жiнок, дiтей, онукiв, правнукiв i iншу рiдню, яким ранiше не треба було думати про заробiток, вони настворювали сотнi паразитичних, зовсiм не потрiбних народу мiнiстерств, департаментiв, вiддiлiв, iнспекцiй на утримання яких всi виробники та працiвники обкладалися такими податками, що виробництво зупинилося, i сiльське господарство прийшло в занепад.

Ця зграя високих, привладних держбюджетникiв зовсiм не соромилась регулярно пiдвищувати собi заробiтну платню, щоб отримати пенсiю разiв у сто бiльшу за ту, яку вони самi призначили селянину чи робiтнику – годувальнику краiни.