Фінансист

Роздобути такi грошi вiн мiг лише одним шляхом: вилучити iх з мiськоi скарбницi, поступившись вiдсотками. Але навряд чи вiн сам наважиться на таку справу. Хтось стоiть за його спиною, – i хто ж, якщо не Молленгауер, Сiмпсон або, можливо, навiть Батлер? Щодо останнього Ковпервуд не був цiлком упевнений (якщо, звiсно, i тут нишком не керуе «трiумвiрат»). Та й що дивного? Полiтичнi верховоди завжди засовували руку в мiську скарбницю, i Ковпервуд зараз думав лише про те, як вiн мае поводитися в цiй справi.

Що, власне, може загрожувати йому, якщо авантюра Стiнера закiнчиться вдало? А якi пiдстави припускати, що вона провалиться? Але навiть у цьому випадку вiн, Ковпервуд, дiе лише як агент! До того ж вiн розумiв, що, манiпулюючи цими грошима в iнтересах Стiнера, вiн, за сприятливого збiгу обставин, зможе i сам для себе домогтися контролю над декiлькома лiнiями.

Найбiльше вiн цiкавився лiнiею, недавно прокладеною поблизу його нового будинку, – так званою лiнiею Сiмнадцятоi i Дев’ятнадцятоi вулиць.

Ковпервуд iнодi користувався нею, коли пiзно затримувався десь чи не хотiв чекати екiпажу. Вона проходила двома пожвавленими вулицями, забудованими червоними цегляними будинками, i з часом, коли мiсто розростеться, безсумнiвно, мала стати дуже прибутковою. Але зараз вона ще занадто коротка. От якби роздобути цю лiнiю i пов’язати ii з лiнiями Батлера, Молленгауера або Сiмпсона! Щойно мiсто закрiпить iх за ними, можна буде домогтися вiд законодавчих зборiв дозволу на подальше будiвництво. Френку вже ввижався концерн, до якого входять Батлер, Молленгауер, Сiмпсон i вiн сам. У такому складi вони зможуть досягти чого завгодно. Але Батлер – не фiлантроп. Для того щоб розмовляти з ним, треба мати солiдний козир у руках. Вiн повинен на власнi очi переконатися в принадностi такоi комбiнацii. Крiм того, Ковпервуд був агентом Батлера зi скуповування акцiй кiнних залiзниць. І якщо саме ця лiнiя обiцяла такi баришi, Батлер, природно, мiг зацiкавитися, чому акцii ii були запропонованi насамперед йому. Краще почекати, вирiшив Френк, поки дорога фактично не стане його, Ковпервуда, власнiстю. Тодi – iнша рiч, вiн буде розмовляти з Батлером, як капiталiст iз капiталiстом. У мрiях йому вже вималювалася цiла мережа мiських залiзниць, яку контролюють певнi дiлки, а ще краще – вiн сам, Ковпервуд.

17

З часом Френк Ковпервуд та Ейлiн Батлер ближче пiзнавали одне одного.