Фінансист

Авжеж, пiдходящий наряд для катання! А який самовпевнений вигляд! А руки! Подивилася б ти, як вона тримала руки, – ось так, злегка зiгнувши в кистях!.. – Анна показала, як Ейлiн це робила. – Довгi жовтi рукавички, в однiй руцi – вiжки, а в iншiй батiг. Мiж iншим, коли вона сама править конем, то мчить як навiжена, а слуга Вiльям лише пiдскакуе на зап’ятках! Дуже шкода, що ти не бачила ii! Господи, як вона пишаеться! – Анна захихотiла в’iдливо i глузливо.

– І все ж нам доведеться запросити ii – я не бачу, як цього уникнути.

Але я заздалегiдь уявляю собi ii пиху: буде ходити по кiмнатах, задираючи нiс i позуючи!

– Направду, не розумiю, як можна так триматися, – пiдхопила Анна. – От Нора менi подобаеться! Вона набагато симпатичнiша. І нiчого особливого про себе не думае.

– Менi теж подобаеться Нора, – пiдтвердила мiсiс Ковпервуд. – Вона дуже мила i, на мiй погляд, ii спокiйна краса набагато привабливiша.

– О, звiсно! Я цiлком iз тобою згодна!

Прикметно, однак, що саме Ейлiн приковувала до себе всю iхню увагу i збуджувала цiкавiсть своею екстравагантнiстю.

Певною мiрою вони судили про неi несправедливо, що, втiм, не заважало Ейлiн бути справдi вродливою, а розумом i вдачею значно перевершувати свое оточення. Ейлiн, незмiрно честолюбна, привертала до себе увагу, – а багатьох i дратувала тим, що бравувала вадами, якi внутрiшньо намагалася побороти в собi. Дiвчину обурювало, що люди вважають ii батькiв (i небезпiдставно) не гiдними вишуканого товариства, i це поширюеться й на неi. Нi, вона нi в чому нiкому не поступаеться! От, наприклад, Ковпервуд – такий здiбний, швидко просуваеться нагору в суспiльствi, вiн розумiе це.

З часом Ейлiн зблизилася з ним. Вiн завжди тепло обходився з нею i охоче розмовляв. Коли вiн з’являвся у них чи зустрiчав ii у себе в будинку, то завжди знаходив привiд перекинутися з нею кiлькома словами. Зазвичай вiн близько пiдходив до неi i дивився на неi весело i доброзичливо.

– Ну, як вам ведеться, Ейлiн? – питав вiн, i вона ловила спрямований на неi ласкавий погляд.

– Як батько, як матiнка? Каталися верхи? Це добре. Я вас сьогоднi бачив. Ви були чарiвнi.

– О, що ви, мiстере Ковпервуд!

– Щиро, ви були напродив гарнi! Вам дуже личить амазонка. А ваше золотаве волосся я впiзнаю здалеку.

– Нi, ви не повиннi говорити менi цього! Ви зробите мене марнославною, а батьки й без того докоряють менi марнославством.

– Не слухайте iх. Я вам кажу, що ви були чарiвнi, i це правда. Утiм, ви завжди чарiвнi.