Фінансист

Дiжечка крохмалю, як вiн незабаром почув, вартувала десять доларiв, а тут ii продали за шiсть. Кiлька дiжок оцту пiшли з молотка за третину своеi вартостi. Френку страшенно захотiлося взяти участь у торгах, але в кишенi ж лише дрiб’язок. Аукцiонiст завважив хлопчика, що стояв просто перед ним. Вiн був вражений серйознiстю i завзятiстю, написаними на його обличчi.

– Пропоную партiю чудового кастильського мила – сiм ящикiв, нi бiльше i нi менше. Воно, аби ви знали, якщо ви взагалi хоч трохи розумiетеся на милi, коштуе нинi чотирнадцять центiв за брусок.

А за ящик з вас вiзьмуть не менше одинадцяти доларiв сiмдесяти п’яти центiв. Скiльки даете? Скiльки даете?

Вiн говорив швидко, зi звичайними iнтонацiями аукцiонiста i надмiрним пафосом, але на юного Ковпервуда це не дiяло. Вiн жваво пiдрахував. Сiм ящикiв по одинадцять сiмдесят п’ять – усього вiсiмдесят два долари двадцять п’ять центiв. А якщо ця партiя пiде за пiвцiни… Якщо вона пiде за пiвцiни…

– Дванадцять доларiв! – запропонував хтось.

– П’ятнадцять! – пiдвищив цiну iнший.

– Двадцять! – крикнув третiй.

– Двадцять п’ять! – додав четвертий.

Далi пiшли надбавки по одному долару, бо кастильське мило загалом не користувалося широким попитом.

– Двадцять шiсть!

– Двадцять сiм!

– Двадцять вiсiм!

– Двадцять дев’ять!

Усi мовчали.

– Тридцять! – рiшуче сказав юний Ковпервуд.

Аукцiонiст – маленький худорлявий чоловiк iз виснаженим обличчям i скуйовдженим волоссям, з цiкавiстю i дещо недовiрливо покосував на Френка (нi на мить, утiм, не вмовкаючи).

Напружений погляд хлопчика мимоволi привернув його увагу, i вiн якось вiдразу, сам не знаючи чому, сповнився довiри i вирiшив: грошi у малого е (можливо, вiн син якогось бакалiйника).

– Тридцять доларiв! Тридцять доларiв! Тридцять доларiв за партiю кастильського мила! Чудове мило! У роздрiб йде по чотирнадцять центiв шматок. Хто дасть тридцять один долар? Хто дасть тридцять один?

– Тридцять один! – пролунав голос.

– Тридцять два! – прохопився Ковпервуд.

Торг вiдновився.

– Тридцять два долари! Тридцять два! Хто дасть за це чудове мило тридцять три? Сiм ящикiв прекрасного кастильского мила. Хто дасть тридцять три?

Мозок юного Ковпервуда напружено працював. Грошей у нього з собою не було, але його батько служив помiчником касира в Третьому нацiональному банку, i Френк мiг послатися на нього. Все це мило, без сумнiву, вдасться продати бакалiйниковi по сусiдству з будинком, а якщо не йому, то ще якомусь крамаревi.