Фінансист

Адже знайшлися й iншi, якi хотiли придбати його за такою цiною. Тож чому б мило не купити Френковi?

Аукцiонiст зробив паузу.

– Тридцять два долари – раз! Хто дасть тридцять три? Тридцять два долари – два! Дасть хтось тридцять три? Тридцять два долари – три! Сiм ящикiв чудового мила! Хто дасть бiльше? Один, два, три! Хто бiльше? – рука його знову пiднялася в повiтря. – Продано мiстеровi…

Вiн злегка перехилився через стiйку, з цiкавiстю заглядаючи в обличчя юного покупця.

– Френку Ковпервуду, сину помiчника касира Третього нацiонального банку, – твердим голосом промовив хлопчик.

– Гаразд! – сказав аукцiонiст, пiдкорений його впевненим поглядом.

– Ви почекаете, поки я збiгаю до банку по грошi?

– Добре! Тiльки недовго: якщо ви через годину не повернетеся, я знову пущу його на продаж.

Френк уже не вiдповiв. Вiн вибiг за дверi i насамперед помчав до бакалiйника, чия крамниця була на вiдстанi одного кварталу вiд будинку Ковпервуда.

Останнi тридцять крокiв вiн пройшов повiльно, потiм прибрав безтурботну мiну i, увiйшовши до крамницi, став очима шукати кастильське мило.

Ось воно – на звичайному мiсцi, того ж сорту, в такому ж ящику, як i «його» мило.

– Почiм у вас шматок отого мила, мiстере Делрiмпл? – поцiкавився Френк.

– Шiстнадцять центiв, – з гiднiстю вiдповiв крамар.

– Якщо я запропоную вам сiм ящикiв точнiсiнько такого ж товару за шiстдесят два долари, ви вiзьмете?

– Точно такого?

– Так, сер.

Мiстер Делрiмпл подумки зробив пiдрахунок.

– Так, мабуть… – обережно вiдповiв вiн.

– І ви могли б сьогоднi ж заплатити менi?

– Я дав би вексель. А де товар?

Мiстер Делрiмпл був дещо здивований цiею несподiваною пропозицiею сусiдського сина. Вiн добре знав мiстера Ковпервуда, та й Френка теж.

– То ви вiзьмете мило, якщо я вам сьогоднi його доставлю?

– Вiзьму, – вiдповiв крамар. – Ви що ж, милом зайнялися?

– Нi, але я знаю, де його можна дешево купити.

Френк хутко побiг до батька. Операцii в банку вже припинилися, але хлопчик знав там всi ходи i виходи.

Вiн знав також, що мiстер Ковпервуд буде задоволений, якщо син заробить тридцять доларiв. Хлопцевi потрiбно було тiльки позичити грошей на один день.

– Що трапилося, Френку? – пiдводячи голову вiд конторки, запитав мiстер Ковпервуд, побачивши свого розчервонiлого i захеканого сина.

– Я хочу попросити у тебе в борг тридцять два долари, тату.

– А навiщо вони тобi знадобилися?

– Я збираюся купити сiм ящикiв кастильського мила.