Фінансист

Не минуло й тижня, як вiн уже знав стан фiнансiв фiрми Вотермен не згiрш, а то й краще, анiж самi господарi. Вiн знав, кому направляти рахунки, в яких районах пiдписуеться найбiльше угод, хто постачае добрий товар, а хто так собi, – про останне красномовно свiдчило коливання цiн протягом року. Бажаючи перевiрити своi припущення, вiн переглянув низку старих рахункiв у гросбухах. Бухгалтерiею вiн цiкавився лише тiею мiрою, якою вона рееструвала i вiдображала життя фiрми. Вiн знав, що довго на цiй роботi не затримаеться.

Життя покаже. А поки що вiн вiдразу, до найменших подробиць, вивчав суть хлiбно-комiсiйноi справи. Вiн побачив, яких серйозних збиткiв зазнають господарi (вiрнiше, iхнi клiенти, оскiльки фiрма займалася лише посередництвом) через недостатньо швидкий збут товарiв, що надходять на консигнацiю[4 - Консигнацiя – продаж товарiв через посередника.], а також вiдсутнiсть налагодженого контакту з постачальниками, покупцями та iншими комiсiйними фiрмами. Клiент, наприклад, вiдвантажував фрукти або овочi, орiентуючись на стiйкi, або навiть зростаючi ринковi цiни. Але якщо таке саме робили одночасно десятеро чоловiк, або у iнших посередникiв виходило затарювання, то цiни водномить падали. Вантажообiг нiколи не був стабiльним. Френку негайно спало на думку, що, зайнявшись збутом великих партiй товару як виiзний агент, вiн принiс би фiрмi набагато бiльше користi. Але до пори до часу вирiшив цього питання не пiднiмати. Бiльш нiж iмовiрно, що у найближчому майбутньому все вирiшиться само собою.

Обидва Вотермени – Генрi i Джордж – не могли нахвалитися тим, як Френк вiв iхню звiтнiсть.

Одна його присутнiсть вселяла в них певнiсть, що все йде як слiд. Незабаром Френк звернув увагу «братика Джорджа» на стан деяких рахункiв, рекомендуючи збалансувати якiсь, а iншi зовсiм закрити, чим принiс старому джентльменовi невимовне задоволення. Дiловитiсть цього юнака з часом обiцяла йому полегшення власних його трудiв; в той же час у нього зростало почуття особистоi приязнi до Френка.

«Братусь Генрi» був за те, аби випробувати молодика на зовнiшнiх операцiях.

Оскiльки наявнi запаси фiрми не завжди могли задовольнити замовникiв, доводилося звертатися за товаром в iншi контори або ж на бiржу. Зазвичай це робив глава фiрми. Одного ранку, коли прибули накладнi, якi пiдтвердили надлишок борошна i брак зерна на ринку (Френк це помiтив перший), старший Вотермен запросив його до себе в кабiнет i сказав:

– Френку, я попрохав би вас подумати, як вийти iз ситуацii.