Фінансист

Прикметно, що п’ятихвилинноi розмови було досить, щоб переконатися у дiловитостi цього хлопчини. Генрi Вотермен майже не сумнiвався, що надii його справдяться.

4

Юнак Френк Ковпервуд у тi роки був привабливий i приемний. Високий – п’ять футiв i десять дюймiв, широкоплечий i поставний, з великою красивою головою i густим, кучерявим темно-каштановим волоссям. В очах його свiтилася жвава думка, але погляд був непроникний, по ньому нiчого не можна було вгадати. Хода у Френка була легка, впевнена, швидка.

Вiн ще не знав анi важких ударiв долi, анi гiркоти розчарувань. Йому не доводилося страждати нi вiд хвороб, нi вiд поневiрянь. Правда, вiн бачив навколо себе людей заможнiших, але ж вiн i сам сподiвався розбагатiти. Його сiм’я користувалася повагою, батько займав хороший пост. Френк нiкому нiколи нiчого не заборгував. Тiльки одного разу вiн прострочив невеликий вексель, виданий банку, i батько дав йому такого прочухана, що вiн запам’ятав це на все життя.

– Та я б навпочiпки приповз, але не допустив, щоб мiй вексель опротестували! – розпалився мiстер Ковпервуд.

І Френк раз i назавжди збагнув те, що, власне, можна було зрозумiти i без таких патетичних вигукiв, – значення кредиту. Пiсля цього випадку вже жоден виданий ним вексель не був опротестований або прострочений через його недбалiсть.

Френк виявився найбiльш старанним службовцем, якого будь-коли знав торговий дiм «Вотермен i Ко». Спершу його засадили за книги в якостi помiчника бухгалтера, на мiсце недавно звiльненого мiстера Томаса Трiкслера.

Але вже через два тижнi Джордж Вотермен сказав:

– Чому б нам не перевести Ковпервуда в бухгалтери? Вiн за одну хвилину збагне бiльше, нiж наш Семсон за все свое життя.

– Гаразд, Джордже, я не заперечую, але ти цього особливо не розголошуй. Ковпервуд довго бухгалтером не залишиться. Подивимося, чи зумiе вiн незабаром замiнити мене в деяких справах?

Бухгалтерiя нового будинку «Вотермен i Ко», власне, досить складна, для Френка була дитячою забавкою.

Вiн так легко й швидко розiбрався в книгах, що його колишнiй начальник Семсон тiльки дивувався.

– Нi, цей хлопчина занадто прудкий, – у перший же день, глянувши на роботу Френка, заявив вiн iншому службовцю. – Вiн заплутаеться – згадайте мое слово. Я цю породу давно знаю. Ось побачите, хай тiльки почнуться гарячi днi з кредитуваннями i перерахунками.

Усупереч прогнозам мiстера Семсона, Френк не розгубився.