Фінансист

Вiн найняв спритного iрландського хлопця на iм’я Джиммi Шихен, котрий жив по сусiдству, i той став його помiчником, керуючим, конюхом, бухгалтером – одне слово, майже всiм. Незабаром Батлер став заробляти вiд чотирьох до п’яти тисяч на рiк, – ранiше вiн ледве мав двi тисячi, – переiхав у цегляний будинок на пiвденнiй околицi мiста i вiддав дiтей до школи. Мiсiс Батлер покинула варити мило i розводити свиней. Вiдтодi фортуна була незмiнно прихильною до Едварда Батлера.

Ранiше вiн не вмiв анi читати, анi писати, але тепер, звичайно, навчився грамоти.

З бесiд iз мiстером Комiським вiн з’ясував, що iснують й iншi форми пiдрядiв – наприклад, на прокладку каналiзацiйних, водопровiдних i газових магiстралей, брукування вулиць тощо. Кому ж узятися за них, як не Едварду Батлеру? Вiн знайомий з багатьма членами мунiципалiтету. Вiн зустрiчався з ними в заднiх кiмнатчинах пивниць, на пiкнiках, що влаштовуються верховодами мiста в суботнi та недiльнi днi, на передвиборних нарадах i засiданнях, бо, користаючися зi щедрот мiста, повинен був допомагати iм не лише грошима, а й порадою. Цiкаво, що Батлер незабаром виявив неабияку полiтичну кмiтливiсть. Йому досить було поглянути на людину, щоб сказати, чи пiде вона вгору. Багато з його бухгалтерiв, керiвникiв i табельникiв стали членами мунiципалiтету або законодавчих зборiв. Кандидатури, якi вiн висував на виборах, зазвичай проходили з успiхом. Спочатку вiн здобув вплив у районi, де балотувався в мунiципалiтет його ставленик, потiм на своiй виборчiй дiльницi, згодом на мiських зборах своеi партii, звичайно ж, вiгiв[10 - Задля боротьби iз президентом Ендрю Джексоном у США у 1834 р. утворилася буржуазна партiя вiгiв.] i, нарештi, його стали вважати головою самостiйноi полiтичноi органiзацii.

Якiсь таемничi сили працювали на нього в мунiципалiтетi. Йому дiставалися великi пiдряди, вiн брав участь у всiх торгах. Про смiттезбиральнi роботи вiн уже й не думав.

Старший син мiстера Батлера, Оуен, був членом законодавчих зборiв i компаньйоном батька. Другий син, Келем, служив у вiддiлi мiського водопостачання i теж брав участь у справах батька. Старша дочка, п’ятнадцятирiчна Ейлiн, ще вчилася в монастирському пансiонi Св. Агати, в Джермантаунi. Інша, тринадцятирiчна Нора, наймолодша в сiм’i, була влаштована у приватну школу, яка перебувала у вiданнi католицьких черниць.