На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
02 ноября 2017
Краткое содержание книги Ти знаєш, що ти – людина? (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ти знаєш, що ти – людина? (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Симоненко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Василь Симоненко (1935–1963) – український поет-шістдесятник і журналіст – пішов із життя у неповних 28 років. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х pоків. Провідною темою його творчості є любов до України, її безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тільки в незалежній Україні вiршi поета були надруковані у повному обсязі та без цензурних втручань. У 1995 році Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка.
До цієї книжки включено поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») та після смерті поета: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремі новели. Усі вони пережили випробування часом і є актуальними й сьогодні.
Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Бледних)],
Я один замрiяний iду…
Ми тодi зустрiлися в театрi,
На гальорцi в третьому ряду[52 - На гальорцi в третьому ряду.Гальорка – верхнi яруси в театрi, де мiсця коштують дешево. (Прим. Т. Ю. Бледних)].
І не вiрю, що менi здалося,
Бо напевне знаю – так було:
То не скрипка кликала – волосся,
Що тобi спадало на чоло.
Тишина хиталася велично,
Нiжнi струни квилили внизу[53 - Нiжнi струни квилили внизу…Квилили – жалiбно стогнали. Тут: грали жалiбну мелодiю. (Прим. Т.
Тож було i солодко, й незвично
У твоiх очах читать грозу.
А коли виходили iз залу
З думами про вiчне i земне,
Довго ти пiд лiхтарем стояла
І чекала, радiсна, мене.
Ми iшли через блакитне мiсто,
Мовчки зупинились на мосту.
Ти була така прозора й чиста,
Я не смiв порушить чистоту.
Тiльки досi знаю: не здалося,
Так i залишилось, як було, —
То не скрипка кличе, а волосся,
Що тобi спадае на чоло.
Дотлiвае холод мiй у ватрi,
Бiля мосту стишую ходу…
Часто жду тебе я у театрi,
На гальорцi в третьому ряду…
«Я тобi галантно не вклонюся…»
Я тобi галантно[54 - Галантно – чемно, люб’язно.
Комплiмента зроду не злiплю,
Тiльки в очi нiжнi задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою[55 - І коли химерною габою…Габа – тут: покривало. (Прим. Т. Ю. Бледних)]
Спеленае землю довга нiч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон менi не йде до вiч.
Довго бiлi таемничi крила
Обвивають маревом видiнь,
І стоiш ти крихiтна, i мила,
І прозора, мов ранкова тiнь.
І палають, нiби стиглi вишнi,
Владно пiдкоряючи собi,
Губи нецiлованi i грiшнi,
Очi божевiльно голубi.
Не вiр менi
Не вiр менi, бо я брехать не вмiю,
Не жди мене, бо я i так прийду.
Я принесу тобi свою надiю,
А подарую смуток i бiду.
Слова яснi, лише менi вiдомi,
У бурмотiння скучне переллю,
Свою усмiшку у холоднiй втомi
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засмiюсь[56 - Я гомерично, тупо засмiюсь.Гомеричний – незвичайноi сили, величезний. (Прим. Т. Ю. Бледних)].
Не вiр менi, бо я брехать не вмiю,
Не жди мене, бо я i так прийду.
Я принесу тобi свою надiю,
А подарую смуток i бiду.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Ти знаєш, що ти – людина? (збірник), и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Похожие книги
