Оповідання

Спершу вiн хотiв вибратися з лiжка нижньою частиною свого тiла, але ця нижня частина, яку вiн, доречi, ще навiть не бачив i не мiг уявити собi детально, виявилася доволi неповороткою; справа просувалася вкрай повiльно; i коли вiн урештi, мало не збожеволiвши, зiбравши всю силу i незважаючи нi на що, шарпнувся таки вперед, то виявилося, що вiн неправильно обрав напрямок i тому вдарився об нижне бильце лiжка, а пекучий бiль, який вiн вiдразу ж вiдчув, навчив його, що саме нижня частина його тiла зараз, здаеться, була найбiльш вразливою.

Пiсля цього вiн вирiшив спробувати щастя, просуваючи вперед верхню частину тiла, i обережно повернув голову до бильця лiжка. Це йому вдалося легко, i незважаючи на вагу тiла, воно повiльно пiддалося i повернулося слiдом за головою. Але коли його голова врештi опинилася за межами лiжка i повисла у повiтрi, вiн злякався, що, продовжуючи рухатися таким чином, впаде i пошкодить голову. А саме зараз йому нiяк не можна втрачати свiдомiсть; краще вже залишитися у лiжку.

Та коли вiн пiсля чергових виснажливих зусиль, зiтхаючи, вiдхекувався у лiжку, як i перед тим, а його ноги метушилися ще безладнiше, не дозволяючи йому жодним чином запанувати над цим рухом, вiн повторив собi, що не можна далi залишатися у лiжку i що розумно буде пожертвувати чим завгодно, якщо iснуе хоча би найменша надiя звiльнити себе вiд лiжка. Та водночас вiн не забував час вiд часу нагадувати собi, що спокiйнi i найспокiйнiшi роздуми кращi, нiж рiшення, прийнятi вiд безвиходi.

У такi моменти вiн напружував зiр i намагався сконцентрувати погляд на краевидi за вiкном, але, на жаль, споглядання ранкового туману, який закривав навiть протилежний бiк вулицi, не додавало йому бадьоростi та смiливостi. «Уже сьома, – сказав вiн сам собi, коли почув бiй годинника. – Уже сьома, а ще такий густий туман». І ще якусь мить пролежав спокiйно, ледь чутно дихаючи, нiби очiкував вiд цiлковитоi тишi повернення свого колишнього стану.

Але потiм сказав собi: «Ще до того, як проб’е чверть на восьму, я мушу остаточно вибратися з лiжка.

Зрештою, до того часу вже точно прийде хтось iз контори i запитае, що зi мною трапилося, бо ми вiдчиняемося ще перед сьомою». І вiн почав розхитуватися, щоб одночасно виштовхнути всi частини свого тiла з лiжка. Якби при цьому вiн упав, то його голова, спецiально на цей випадок пiднята догори, мабуть, не постраждала би. Його спина, здаеться, достатньо тверда, з нею нiчого не трапиться вiд падiння на килим.