Сойчине крило

Сойчине крило

Іван Якович Франко

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Усебiчно обдарований, енциклопедично освiчений Іван Франко (1856–1916) вiдомий не тiльки як поет, прозаiк, драматург, але i як лiтературознавець, перекладач, публiцист, вчений. Сюжети для своiх творiв вiн черпав з життя i боротьби рiдного народу, з першоджерел свiтовоi культури. Нерiдко письменника називають титаном працi, «золотим мостом» мiж украiнською i свiтовою лiтературами. За весь час своеi дiяльностi вiн видав сiм збiрок поезiй та цiлу низку поем, написав близько 15 драматичних творiв, перекладав з 14 мов шедеври свiтових класикiв.

Його проза складае понад 100 оповiдань, новел, 10 повiстей, романiв.

До цiеi книжки увiйшли збiрка байок «Коли ще звiрi говорили», оповiдання Івана Франка «Сойчине крило», «Борис Граб» та iншi, що передбаченi програмою середньоi школи, включаючи твори для позакласного читання.

Іван Франко

Сойчине крило

Серiя «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» заснована у 2010 роцi

Художник-оформлювач О.

А. Гугалова-Мешкова

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Коли ще звiрi говорили

(збiрка байок)

Осел i Лев

Був собi Осел. Багато було йому працi у господаря.

«Давай, – думае,– втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися в лiсi, i хто менi що зробить?»

І, не довго думавши, втiк вiд господаря у лiс.

Добре йому там. Пасеться, де хоче, нiчого не робить, нiхто його не б’е— вiдколи живе, ще такого добра не зазнав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшний-престрашний, та просто на нього.

«Ну, – думае собi Осел, – аж тепер край менi буде!» Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився й подумав собi:

«Ану, може, я його як-небудь обдурю?» Та як стояв— бух на землю, лiг собi й лежить. Надходить Лев i кричить уже здалека:

– Ей, ти, хто ти там? Як ти смiеш лежати? Чому не встанеш i не поклонишся менi?

А Осел мов i не чуе.

Лежить собi та тiльки довгими вухами клапае.

Надiйшов Лев i знов кричить:

– Зараз устань i поклонися менi!

– А хто ж ти такий? – питае Осел.

– Ти ще й питаешся? – кричить грiзно Лев. – Хiба ти не знаеш, що я Лев, над усiма звiрами цар?

Осел, не встаючи, пiдвiв голову й витрiщив на нього очi.

–І що ти за дурницi говориш? – промовив вiн.