Коли ще звірі говорили

Коли ще звiрi говорили

Іван Франко

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Коли ще звiрi говорили» – збiрка, до якоi увiйшли лiтературнi обробки iндiйських, нiмецьких, грецьких, росiйських казок***. Автор додае у них нацiональний колорит i посилюе виховнi мотиви. Найвiдомiшими творами Івана Франка е «Перехреснi стежки», «Лель i Полель», «Грицева шкiльна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Олiвець», збiрки поезiй «Зiв’яле листя», «З вершин i низин», «Мiй Ізмарагд» тощо. Іван Франко – видатний украiнський письменник, який працював у жанрах поезii, прози та драматургii, талановитий лiтературознавець i публiцист.

Іван Франко

КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ

ОСЕЛ І ЛЕВ

Був собi Осел. Багато було йому працi у господаря.

«Давай, – думае, – втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися в лiсi, i хто менi що зробить?».

І, не довго думавши, втiк вiд господаря у лiс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, нiчого не робить, нiхто його не б'е – вiдколи живе, ще такого добра не зазнав.

«Ну, – думае собi Осел, – аж тепер край менi буде!» Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився й подумав собi:

«Ану, може, я його як-небудь обдурю?» Та як стояв – бух на землю, лiг собi й лежить. Надходить Лев i кричить уже здалека:

– Ей, ти, хто ти там? Як ти смiеш лежати? Чому не встанеш i не поклонишся менi?

А Осел мов i не чуе. Лежить собi та тiльки довгими вухами клапае.

Надiйшов Лев i знов кричить:

– Зараз устань i поклонися менi!

– А хто ж ти такий? – питае Осел.

– Ти ще й питаешся? – кричить грiзно Лев. – Хiба ти не знаеш, що я Лев, над усiма звiрами цар?

Осел, не встаючи, пiдвiв голову й витрiщив на нього очi.

– І що ти за дурницi говориш? – промовив вiн. – Ти цар над усiма звiрами? Хто тобi це сказав? Де це написано? Хто тебе обирав на царя? Ну, говори! – Лев стояв, мов лобом об стiну стукнувся.

– Хто менi це сказав? Та всi менi кажуть, що я над звiрами цар.

– Звичайно, що неправда! Не може бути правда, бо цар над усiма звiрами не ти, а я.

– Ти? – здивувався Лев. – А де це написано?

– А йди подивися ось тут!

І вiн устав на ноги й, обернувшися задом до Лева, показав йому свое задне копито, на якiм була прибита новiсiнька блискуча пiдкова.

– Бачиш? Це моя царська печатка. Якби ти був цар, то й ти б мав таку.

– Ото диво! – промовив Лев. – А я про те й не подумав нiколи.