Украдене щастя (збірник)

Як оригiнальний мислитель з проникливою iсторiософською iнтуiцiею, Франко розробив власний варiянт позитивiстськоi концепцii соцiяльного прогресу (див. фiлософськi працi «Наука i ii взаемини з працюючими класами», 1878; «Мислi о еволюцii в iсторii людськости», 1881; «Що таке поступ?», 1903), а також одним iз перших в украiнськiй iнтелектуальнiй iсторii дiягностував антигуманну сутнiсть та передбачив згубнi полiтичнi наслiдки марксизму та соцiял-демократизму (див. гострокритичнi статтi «Соцiялiзм i соцiял-демократизм», 1897; «А.

Фаресов. Народники и марксисты. С.-Петербург, 1899», 1899; «До iсторii соцiялiстичного руху», 1904; передмову до збiрки «Мiй Ізмарагд», 1898, та iн.) i чiтко сформулював iдеал нацiональноi самостiйности (пор. «Поза межами можливого», 1900; «Одвертий лист до гал[ицькоi] украiнськоi молодежi», 1905).

Франко-видавець був iнiцiятором, координатором та редактором видавничих серiй «Дрiбна бiблiотека» (1878—1880), «Наукова бiблiотека» (1887), «Лiтературно-наукова бiблiотека» (1889—1897), «Хлопська бiблiотека» (1896—1899), «Унiверсальна бiблiотека» (1909—1912), «Мiжнародна бiблiотека» (1912—1914) та «Всесвiтня бiблiотека» (1914—1917), а також 2-томного видання «Кобзаря» Т.

Шевченка (1908), досi найповнiшого зiбрання «Писань Осипа Юрiя Федьковича» в 4 т., 6 кн. (1902—1918), 10-томника драм В. Шекспiра в перекладi П. Кулiша (1899—1902), багатьох iнших видань Наукового товариства iм. Шевченка та Украiнсько-руськоi Видавничоi Спiлки.

За своiми феноменальними кiлькiсними масштабами, надшироким галузевим, проблемним i тематичним дiяпазоном, жанровою й стильовою полiфонiею, iдейно-свiтоглядною актуальнiстю й глибиною, формальною (зокрема версифiкацiйною) майстернiстю, достоту революцiйним iнновацiйним потенцiялом, ренесансного мiрила унiверсалiзмом Франкiв творчий чин i досi залишаеться неперевершеним взiрцем «духово-iнтелектуального подвигу» (Євген Маланюк) колосальноi нацiо- й культуротворчоi значущости.

Тисячострунна арфа

(Замiсть монумента)

Рiзнi тони, рiзнi фарби,

рiзнi сили i змагання, м

ов тисячострунна арфа,

та всiм струнам стрiй один.

Кождий тон i кождий вiдтiнь,

то момент один, промiнчик,

але в кождому моментi

сяе вiчности огонь.

    Іван Франко, «Мамо-природо!», 1899

Логiка iсторичних трансформацiй суспiльноi свiдомости така, що глорифiкацiя нацiональних пророкiв i генiiв часто-густо вироджуеться в духову мумiфiкацiю.