Украдене щастя (збірник)

Грацii[55 - Грацii – у давньоримськiй мiтологii – три богинi краси, радости й жiночоi чарiвности. Вiдповiдник у давногрецькiй мiтологii – харити (Аглая, Євфросинiя, Талiя).] якоiсь син.

Вiн крильцями трiпотить —

Весь рожевий, тло зелене —

Все круг мене, все круг мене

Вiдлетить, то прилетить!

Мамцю, мамцю, що се е?

Чи метелик, чи горобчик,

Чи рожевий, гарний хлопчик

Менi спати не дае?..

Із циклу «На старi теми»

* * *

Не л?по ли ны бяшетъ, братi??..[56 - Епiграф – зачин «Слова о полку Ігоревiм».

Чи не добре б нам, брати, зачати

Скорбне слово у скорботну пору,

Як мужам до мужеського збору,

Не як дiтям у дзвiнки бряжчати?

Вирядiм ми слово до походу

Не в степи куманськi[57 - Куманськi степи (iнша назва – Кипчацькi) – давня назва пiвденних степiв мiж Дунаем i Волгою, де в ХІ—ХІІІ ст. кочували половцi (iнша назва – кипчаки).] безконечнi,

А в таемнi глибини сердечнi,

Де кують будущину народу.

Потопчiмо там полки поганi,

Що летять на душу, як тривога,

Смагу сиплють з огняного рога

І кинджал ще обертають в ранi.

Вирвiм з коренем ту коромолу,

Що з малого грiх великий робить,

Що нечайно брата братом гнобить,

Щоб засiсти з ворогом до столу.

Чи ще мало в путах ми стогнали?

Мало ще самi себе ми жерли?

Чи ще мало нас у ликах гнали?

Чи ще мало одинцем ми мерли?

* * *

Блаженъ мужъ, иже не идетъ

на сов?тъ нечестивыхъ[58 - Епiграф – зачин 1-го Давидового псалма з бiблiйноi «Книги Псалмiв» («Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить…»).

Блаженний муж, що йде на суд неправих

І там за правду голос свiй пiдносить,

Що безтурботно в сонмищах лукавих

Зацiплii сумлiння iм термосить.

Блаженний муж, що в хвилях занепаду,

Коли заглухне й найчуткiша совiсть,

Хоч диким криком збуджуе громаду,

І правду й щирiсть вiдкрива, як новiсть.

Блаженний муж, що серед гвалту й гуку

Стоiть, як дуб посеред бур i грому,

На згоду з пiдлiстю не простягае руку,

Волить зламатися, нiж поклониться злому.

Блаженний муж, кого за тее лають,

Кленуть, i гонять, i поб’ють камiнням;

Вони ж самi його трiумф пiдготовляють,

Самi своiм осудяться сумлiнням.

Блаженнi всi, котрi не знали годi,

Коли о правду й справедливiсть ходить:

Хоч пам’ять iх загине у народi,

То кров iх кров людства ублагородить.

***

Гласъ вопiющаго во пустыни[59 - Гласъ вопiющаго во пустыни… – Епiграф iз Бiблii (Іс. 40.