Украдене щастя (збірник)

]

Ге-ге, колись в легендах так бувало,

Та не тепер! Не надiйся нiчого!

Мовчи i жди!

* * *

Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплее слiвце!

Глибокi рани серця як чудово

Вигоюе – якби ти знав отсе!

Ти, певно б, поуз болю i розпуки,

Зацiпивши уста, безмовно не минав,

Ти сiяв би слова потiхи i принуки,

Мов теплий дощ на спраглi ниви й луки, —

Якби ти знав!

Якби ти знав, якi глибокi чинить рани

Одно сердите, згiрднее слiвце,

Як чистi душi кривить, i поганить,

І троiть на весь вiк, – якби ти знав отсе!

Ти б злiсть свою, неначе пса гризького,

У найтемнiший кут душi загнав,

Потiх не маючи та спiвчуття палкого,

Ти б хоч докором не ранив нiкого, —

Якби ти знав!

Якби ти знав, як много горя криеться

У масках радости, байдужости i тьми,

Як много лиць, за дня веселих, миеться

До подушки горючими слiзьми!

Ти б зiр i слух свiй наострив любов’ю

І в морi слiз незримих поринав,

Їх гiркiсть власною змивав би кров’ю

І зрозумiв весь жах в людському безголов’ю,

Якби ти знав!

Якби ти знав! Та се знання предавне

Вiдчути треба, серцем зрозумiть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне…

І iншим би тобi вказався свiт.

Ти б серцем рiс. Мiж бур життя й тривоги

Була б несхитна, ясна путь твоя.

Як Той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих[79 - …Той, що в бурю йшов по гривах хвиль розлогих… – Алюзiя до евангельськоi оповiдi про чудо Ісусового ходiння по водi (Мт. 14. 22—33; Мр. 6. 45—52; Ів. 6. 16—21).],

Так ти б мовляв до всiх плачучих, скорбних, вбогих:

«Не бiйтеся! Се я!»

Із книги «Давне й нове»

Друге побiльшене видання збiрки «Мiй Ізмарагд»

(Львiв, 1911)

Замiсть пролога

СВЯТОВЕЧІРНЯ КАЗКА

Схилившись о вiкно, сиджу я в час вечiрний,

І зiр мiй мчить в простiр глухий, мрячний, безмiрний;

І думи в свiт летять, в хатки низькi й палати,

Як буде мир Христа рожденного вiтати.