Украдене щастя (збірник)

«Отсе рiдня моя! Отсе моя держава,

Моi терпiння всi, моя будучнiсть, слава:

Днiстер, Днiпро i Дон, Бескиди i Кавказ,

Отсе – сини моi, мiй чудний рай – для вас!

Любiть, любiть його! Судьби сповниться доля,

І швидко власть чужа пропаде з сего поля!

Не стане тих, що днесь на вас наругу зводять,

І щезне сила iх, мов мгли нiчнi проходять».

І повела вона мене в сiльськii хати.

«Ходiм народовi з тим святом щедрувати!»

Де стрiне бiль, нужду, там i потiху лишить;

Де плач, ридання, жаль – гiркii сльози втишить;

Де чути звук пiсень, там в серцях нехолодних

Розбудить жаль, любов до вбогих i голодних.

І за ii слiдом меншае горе всюди,

Росте надiя, сил бiльшiе в кождiй груди.

«Ходiм до пастирiв народа!» – знов сказала.

В вiконця яснii попiвськi заглядала,

І наче той дзвiнок вечiрньою порою,

Так клич ii лунав, мов поклик той до бою:

«Ставайте дружно всi, i згiдно всi, i смiло, —

Бо ваших рук важке, святе чекае дiло!

Ви – сiль сеi землi! Як звiтрiе вона, —

То чим посолять хлiб iз нового зерна?»

І дальше ми в мiста летiли мiж варстати,

Де тiсно, вогко, де вдень сонця не видати;

І в школи, де то й ум, i злуда в парi блудять;

В палати судовi, де правду й кривду судять;

В варстати духовi, де з слова iз живого

Оружiе кують для чесноти й для злого.

І скрiзь ii слова гули, як крик сумлiння,

То радiсть родячи, то муки i терпiння.

І довго, довго так по краю ми лiтали,

Надii спiвом ми схiд сонця привiтали.

Тодi, всмiхнувшися, вона рекла до мене:

«Чи ще тобi життя таке тяжке й нужденне?

Чи ще ти будеш так журиться самотою?

Не бiйсь, коли ти сам, то знай, що я з тобою!

Хоч все покине, я одна тебе не кину, —

Лиш ти люби мене – свою Русь-Украiну!»

І на чоло мое свiй поцiлуй надземний

Зложила – й я збудивсь в холоднiй хатi темнiй.

Із циклу «Поклони»

ПОЕТ МОВИТЬ:

Вниз котиться мiй вiз. Пов’яли квiти,

Лiта на душу накладають пута.

Вже не менi в новi свiти летiти!

Вiйну з життям програв я, любi дiти!

Cosa perduta![81 - Пропаща справа! (Лат.). – Упоряд]

З яким же запалом я йшов до бою!

Як рвалася вперед душа вiтхнута!

Горiло серце чистою любвою!..