Полліанна дорослішає

Але слухайте! Скiльки будинкiв! — сама себе перервала Поллiанна, роздивляючись навколо круглими вiд здивування очима. Невже вони отак тягнуться без кiнця-краю? Утiм, будинкiв таки мае бути багато, щоб розмiстити в них увесь той люд, що ми бачили на вокзалi. Не згадуючи вже про цi юрми, що на вулицi. А коли так багато людей навколо, то е багато з ким заприязнитись. Я люблю людей. А ви?

— Чи люблю я людей?!

— Так, я маю на увазi людей взагалi. Кожного i будь-кого.

— Нi, Поллiанно, я не можу так сказати, — холодно вiдповiла мiсiс Керю, насуплюючи брови.

Смiшинки щезли з очей мiсiс Керю. Погляд ii зупинився на Поллiаннi з пiдозрою. Мiсiс Керю сказала собi: «Зараз, я почую проповiдь номер один. Думаю, на тему: не цуратись ближнього — що-небудь у стилi моеi сестрички Делли!»

— Не любите? Ой, а я люблю! — зiтхнула Поллiанна. — Знаете, вони всi такi славнi i такi рiзнi! А у вашому мiстi iх мае бути дуже багато дуже славних i дуже рiзних. Ох, ви собi не уявляете, яка я задоволена, що приiхала! Щоправда, я вже наперед знала, що буду задоволена, щойно дiзналася, що ви сестра мiс Ветербi.

Я люблю мiс Ветербi, тому знала, що вас теж полюблю. Тому що ви маете бути схожi, коли ви сестри, нехай ви навiть не близнючки, на вiдмiну вiд мiсiс Джонс i мiсiс Пек. Хоча тi теж не абсолютно однаковi, завдяки бородавцi. Закладаюсь, ви не знаете, про що йдеться. Але я вам розповiм.

Отак сталося, що замiсть проповiдi на тему суспiльноi етики, якоi вона так побоювалась, ошелешена мiсiс Керi вислухала повну iсторiю бородавки на носi такоi собi мiсiс Пек iз «Жiночоi допомоги».

На мить завершення розповiдi лiмузин повернув на Комонвелт-авеню, i Поллiанна негайно почала висловлювати вигуками свое захоплення красою вулицi, на якiй «просто посерединi тягнеться iз кiнця в кiнець, по всiй довжинi, такий чудовий садочок», i яка, на переконання дiвчинки, була набагато приемнiша вiд усiх «отих вузеньких куцих вуличок».

— Я думаю, кожен хотiв би мешкати на такiй вулицi, — пiднесено пiдбила вона пiдсумок.

— Дуже iмовiрно, але навряд чи таке можливо, — вiдказала мiсiс Керю, пiдносячи брови.

Поллiанна, помилково сприйнявши цю мiну, як вираз прикрощiв з приводу того, що сама мiсiс Керю не мешкае на мальовничому бульварi, поквапилась внести поправки у свое судження.

— Звiсно ж, нi, — погодилась вона. — Але я не мала на увазi, буцiмто вузькi вулички чимось гiршi.