Антологія української фантастики XIX—XX ст.

– Побачите.

Ось i пiвнiч вибило на вежi. Озвався i дзигар в кутку бальовоi зали‚ щойно тiльки вiн змовк‚ як раптово загасли свiчки‚ одна тiльки жарiвка блiдо свiтила, мовби iмлою густою вкрита. У ту ж мить з’явилися жахливi почвари у бiлому‚ iхнi очi палали вогнем, пашiли полум’ям i iхнi обличчя. Почорнiлi костi рук спиралися на меблi.

Враз увесь алкоголь у присутнiх вивiтрився, i вони з криком кинулися навтьоки‚ iншi без тями упали на пiдлогу. Альберт‚ нiмий i блiдий‚ дивився на тi страховиська‚ дрижаки пробiгли по його тiлi, вiдчув‚ що холод сковуе усi його члени.

Монстри зникли так само швидко‚ як i з’явились‚ але Альберт вiдтодi уже нiколи не вiдчув тепла у свому тiлi. Навiть улiтку дiймав його холод‚ а пальцi рук i нiг коцюрбли‚ як у найлютiший мороз. Ночами ввижалися йому страхiття i вчувалися якiсь дивнi голоси, що кликали його: Альберт! Альберт! Лунали цi голоси i серед дня‚ але коли вiн запитував своiх друзiв‚ чи чують i вони щось подiбне‚ тi з подивом заперечували.

Кара Божа нарештi дiстала чорнокнижника. Жодноi хвилi спокою вiн уже не мав. Друзi його покинули‚ сторонячись його дивацтв‚ настала пора самоти‚ зникли назавше балi i галасливi забави. Зате велетенська зграя крукiв з пронизливими криками кружляла над його дахом‚ зазирала у вiкна‚ билася крильми у шиби.

Одного дня знайшли його труп у крiслi з покрученими руками i ногами.

Орест Сомiв

Народився 1793 р. в мiстечку Вовчанську Харкiвськоi губернii.

Друкувався у харкiвських журналах «Харьковский Демокрит», «Украинский вестник», виступаючи як поет i прозаiк. Переiхавши 1817 р. до Петербурга, не поривае з цими журналами i публiкуе в «Украинском вестнике» «Письмо украинца из столицы». Помер письменник 1833 р. у Петербурзi.

Творчiсть Сомова тiсно пов’язана з Украiною. Вiн одним з перших звернувся до украiнськоi iсторii, прибравши псевдонiм Порфирiй Байський.

Вiдомий лише один випадок, коли Сомiв звернувся до рiдноi мови.

На жаль, це був той випадок, про який шкода й згадувати, бо поема «Голос украинца при вести о взятии Варшавы» (1831), хоч i написана добiрною украiнською мовою в традицii бурлеску, але наскрiзь реакцiйна. Сомiв прославив розгром польського визвольного повстання, вiтаючи росiйськi вiйська, що захопили Варшаву.

Повiсть «Гайдамака» започаткувала цiлу серiю iсторико-романтичних творiв, якi, в свою чергу, надихнули й Гоголя на украiнську тематику.