Князь Ігор

] пiдвiв бранцевi коня i прилаштувався поряд.

Широкою галявиною орда рушила до Сули i по льоду перейшла ii.

Першою жертвою стало невелике сiльце, що заховалося мiж лiсами у розлогiй долинi. Орда швидко обiйшла його з двох бокiв, оточила, – жоднiй живiй душi не пощастило вислизнути з нього.

Кончак i Туглiй зi своiми почетами зупинилися на узвишшi i спостерiгали, як воiни вривалися в хатини, виводили надвiр переляканих людей i тут же одних убивали, а iнших – дiвчат, юнакiв, молодих жiнок та чоловiкiв – в’язали сирицею по десятку, щоб вiдправити пiд вартою в Половеччину.

Однак таких було значно менше. Бiльшiсть гинула пiд шаблями нападникiв.

– Так ми всiх переб’емо! – вигукнув Туглiй, побачивши, як лютують воiни. – Хiба не краще потягнути всiх у полон, щоб потiм мати непоганий зиск? Ми б змусили переяславського князя Володимира Глiбовича добряче потрусити кишенi!

Кончак думав iнакше.

Вiн зверхньо глянув на невисокого товстуна i жорстоко кинув:

– Хай убивають! Це я наказав! Бо багато цих урусiв розплодилося!.. Я поклявся Тенгрiханом, що винищу, витопчу всю Переяславську землю аж до Десни i Сейму, а Киiвську – до самоi Либедi! Цi землi повиннi належати кипчацьким родам! Тут вони ставитимуть своi юрти, тут випасатимуть табуни! Ми твердо станемо на обох берегах Днiпра аж до самого Киева, i я своiм списом застукаю у його Золотi ворота! Тсе-тсе!

Ждан чув цi холоднi слова, чув жiночий лемент, дитячий плач, крики й прокльони чоловiкiв, рев худоби, гоготання вогню – i невтримний дрож стрясав усе його тiло.

Ах, коли б мав меча, коли б мав списа, то, не роздумуючи, всадив би в широку ханову спину!

Коли закiнчилася огидна розправа над мирним населенням, коли все в долинi пойнялося вогнем i кiлька десяткiв воiнiв погнали полон, табуни скоту i нав’ючених всiляким добром коней на схiд, Кончак пiдвiвся на стременах i гукнув:

– Уперед! На Дмитрiв! Обминемо Ромен – хай до пори до часу залишаеться у нас позаду… Вiн зараз не страшний… Попалимо всi поселення мiж Роменом i Дмитровом – i роменцi самi здадуться або подохнуть з голоду!.

.