Князь Ігор

– Але ж я хотiв би побувати в дiлi!

– Встигнеш, княже! У тебе все ще попереду! – суворо вiдповiв Ігор, а потiм, обнявши молодого князя, лагiднiше додав: – Так треба, синовцю… Довести полк цiлим до Бiлгорода i вручити його великому князевi нинi важливiше, нiж поганятися за половецькими вежами…[28 - Вежа – половецька юрта на возi, кибитка.] Вирушайте вiдразу ж!

Киiвський полк вирушив у зворотну путь.

Сумнi це були хвилини. У похмурому мовчаннi Рюрикiв полк повернув, як кажуть, голоблi назад i рушив на захiд.

Князi, бояри, воеводи, хани Кунтувдей та Кулдюр, а також воiни найближчих стягiв теж мовчки дивилися довго йому вслiд, аж поки останнi вершники не зникли за горою.

У всiх було важко на душi. Кожен розумiв, яке нещастя спiткало iхню рать. Бути на межi з Половецькою землею i через князiвськi котори втратити майже половину вiйська – що може бути гiрше? Всi намагалися не зустрiчатися поглядом з Ігорем, щоб вiн не помiтив осуду в очах, а сам Ігор кляв у думцi i князя Володимира Глiбовича, i себе за гарячковитiсть, за поспiшнiсть, за непоступливiсть, а великого князя Святослава за те, що послав його в цей нещасливий похiд та ще й вручив йому верховенство над об’еднаною раттю.

Нарештi мовчанку порушив Кунтувдей.

– Нiчого стоять! Моя вирушай у сторожу…

– Гаразд, хане, iдь, – погодився Ігор.

– Але тепер змiнимо напрям – поiдемо до рiчки Хирii… Туди завжди в лютi зими, в часи безкормицi, половцi приганяють своi стада i табуни. Може, нинi ми iх там i застукаемо…

2

Кiннi роз’iзди Кунтувдея вiдiрвалися вiд головного полку на цiлих десять верстов, вiялом розсипавшись по широкому терену у пошуках половцiв. Останнi два днi йшов теплий весняний дощ, снiги стали рихлими, сiро-жовтими, крига на рiчках посiрiла, в долинах i ярах задзюркотали струмки, а на лугах стояла коням по колiна тала вода.

Хан уже хотiв повертати назад, але тут до нього примчав на змокрiлому огиревi десятник Аяп. Скинув з круглоi лисоi голови заячого малахая, вклонився.

– Великий хане, половцi!

– Де?

– За горою, в долинi, стоять вежi i табуни бродять… Нас не помiтили.