Князь Ігор

За довгим столом, заставленим спорожнiлим посудом, сидiли Рюрик, Святослав, Святославовi сини Всеволод та Володимир. А в дальшому кутку, бiля вiкна, зiбралися гурточком жiнки. Господиня дому, друга жона князя Рюрика, чорнобрива, повновида жiнка рокiв тридцяти – Анна Юр’iвна, дочка турiвського князя Юрiя Ярославича, – показувала Марii Василькiвнi та ii двом невiсткам своi вишивки.

Була вона жвава, весела, любила посмiятися, попащекувати, а особливо любила вишивання – сама вишивала цiлими днями, дочок привчала до цього дiла i дворових дiвчат.

Похвалитися iй було чим: вишивки ii викликали захоплення у всiх, хто хоч трохи розумiвся на цьому.

Пiсля взаемних привiтань Святослав, упiзнавши Ждана, нахмурився i спитав Славуту:

– Щось трапилося, боярине? Бо цей молодець завжди приносить несподiванi вiстi…

– Трапилося, княже,– вiдповiв Славута. – Ігор i Володимир Переяславський розпочали мiж собою котору, справжню вiйну… Але про це краще розповiсть конюший князя Ігоря.

В повнiй тишi була вислухана розповiдь Ждана. Нiхто й словом не перебив його, нiчого не перепитав. Тiльки все бiльше i бiльше насуплювалися Святослав i Рюрик, а в молодих князiв стискувалися вiд обурення кулаки.

Мовчання порушив Святослав:

– Про спiрку мiж Ігорем та Володимиром на Пслi ми вже знаемо. Однак щоб вона так далеко зайшла, не ждав я. Нi, не ждав я, коли посилав молодих князiв на Кончака, що цей похiд закiнчиться погромом власних земель! Прокляття!.

. Не думав, що почнуться мiжусобицi мiж князями, що проллеться кров наших людей…

– І я не ждав цього, – сказав Рюрик роздратовано. – Винен Володимир, за що й поплатився!

– Винен бiльше Ігор, – заперечив Святослав. – Вiн старший, досвiдчений, в його руках було велике вiйсько, тож мав би думати не про здобич для себе та сiверських князiв, а про те, як знайти i перемогти Кончака або хоча б його значнi сили… Йому потрiбно було Володимира поставити в голову вiйська, послати в сторожу його полк, а не самому лiзти наперед.

Так розумний воевода не чинить! Нi, не чинить!.. Звичайно, i Володимир не без грiха, та Ігорiв грiх бiльший!.. Подумати тiльки – один грабуе землi свого союзника, а другий, щоб вiдомстити йому, вирiзуе i випалюе цiлий город!.. Це ж просто божевiлля! З-за чого?..