Сестра Керрі

Вже те, що iй не дали вiдчути принизливостi ii становища, здавалось оптимiстичним.

Трохи збадьорившись, вона наважилася зайти до якогось велетенського будинку. Тут мiстилася фiрма готового одягу. Людей було бiльше, за мiдними поручнями зiбралися чепурно вдягненi чоловiки десь рокiв сорока чи старшi.

До Керрi пiдiйшов хлопчина-служник.

– Кого вам треба? – спитав вiн.

– Я б хотiла побачити управляючого.

Хлопчик пiдбiг до трьох чоловiкiв, що перемовлялись, i звернувся до одного. Той наблизився.

– В чiм рiч? – промовив досить холодно.

Це звертання одразу пiдкосило всю ii рiшучiсть.

– Чи вам не потрiбнi люди? – пробелькотiла вона.

– Нi! – кинув вiн уривчасто i повернувся спиною.

Геть розгубившись, вона вийшла крiзь дверi, чемно розчиненi хлопцем, i поспiшила сховатися в натовпi. Тяжкий удар знищiв надiю, яку вона ще плекала.

Якийсь час вона блукала безцiльно, снуючи то в один, то в iнший бiк, минаючи великi торговельнi контори, але так i не насмiлилась поновити своi спроби.

Було вже по обiдi, вона зголоднiла. Помiтивши скромне кафе, Керрi зайшла туди. Але цiни ii злякали – надто високi для неi. Вона обмежилась лише тарiлкою супу. Швиденько посьорбавши, пiшла далi. Слава Богу, iжа трохи пiдкрiпила ii, i дiвчина продовжила своi пошуки.

Пройшла кiлька кварталiв i натрапила на ту ж таки фiрму «Сторм i Кiнг». Цього разу наважилася ввiйти. Кiлька джентльменiв були зайнятi розмовою коло самих дверей, та нiхто не звернув на неi увагу.

– Ви хотiли когось бачити?

– О, кого-небудь! – вiдповiла вона. – Я напитую роботу…

– Ага, в такому разi, вам треба поговорити з мiстером Мак-Манусом, – сказав вiн i кивнув, показуючи на стiлець бiля стiни: – Сiдайте он там.

І знову повернувся до писання. Через якийсь час знадвору ввiйшов низенький огрядний чоловiк.

– Мiстере Мак-Манусе! – гукнув чоловiк з-за столу, – ця дiвчина хоче з вами поговорити.

Низенький чоловiк обернувся до Керрi. Вона встала й пiдiйшла ближче.

– Чим можу служити, мiс? – спитав вiн, з цiкавiстю озираючи ii.

– Я би хотiла довiдатись, чи немае у вас вiльноi посади?

– Якоi саме?

– Та хоч якоiсь, – промимрила вона.

– У вас е якийсь досвiд? Скажiмо, в оптовiй торгiвлi мануфактурою?

– Нi, сер… – зiзналась вона.