Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…

Ярковський вiдчув владний настрiй свiтила, принагiдно згадав про озоновi дiри й нирнув пiд парасольки лiтнього кафе. Зрештою, це не було втечею. Саме тут, на заставленому круглими столиками i екзотичними рослинами лiтньому майданчику, вiн призначив зустрiч дiвчинi, що жила у нетi пiд нiком Sаня.

Наразi вона була единим вiдвiдувачем. Дiвчина з пiснi Арбенiноi. «Твои рваные джинсы и монгольские скулы». Так i е. Джинси складались з небагатьох ниток помiж дiрками, а вилицям позаздрила б кожна з Чингизових наложниць.

Ноги Sанi трохи не дотягували до модельного канону, проте в усьому iншому вона була чемпiонкою. Їi тонкi, прикрашенi вузькими перстнями пальцi грацiйно («балетно» – визначив небайдужий Ярковський) ковзали поверхнею планшету, хентайська чолка i кольорове тату пiд правим вушком пiдкреслювали лiнiю шиi. Саме вона хвилювала його уяву. Пiд тонким оксамитом шкiри проглядались блакитнуватi русла. Таку прозорiсть еспер вважав надбанням натур надзвичайно витончених i мистецьких. З вихованок Солтиса вiн видiляв саме Sаню. Й не лише за ii талант.

Сьогоднi вроду дiвчини не приховували анi шарфики, анi хустинки, анi заклепанi срiблом i сталлю шкiрянi нашийники.

Як добре, подумав Ярковський, що вона не засмагае.

– Ты любила холодный обжигающий виски, – процитував вiн, огинаючи ii столик.

– Чё? – зауважила чужу присутнiсть Sаня.

– Не слухаеш Арбенiну?

– Мамашка слушает.

– Зрозумiв, – Ярковський сiв напроти дiвчини, кинув барсетку на порожнiй стiлець й пiдiзвав офiцiантку.

 – Американо.

– Два? – офiцiантка поклала на столик меню.

– Мне фрэш, – вiдiрвалась вiд планшету Sаня. – Яблочно-сельдереевый.

– Яблучно-селеровий, – переклав еспер, помiтивши розгублений погляд офiцiантки, вiдтак кивнув на планшет:

– Статусний гаджет.

– Ага, – пiдтвердила дiвчина. – Экран сапфировый. И вообще. – Вона зустрiла його погляд твердим спокоем сiрих очей. – Зачем вызвал?

– Є для тебе робота.

– Работа?

– Тобi сподобаеться.

– Невже? Минулi рази менi чомусь не дуже подобалось.

Ярковський давно помiтив, що Sаня переходить на рiдну мову вiдразу, як тiльки розмова обертаеться до неi конкретним боком. Вiн також пiдозрював, що вона спiлкуеться англiйською i нiмецькою, проте перевiрити нагоди не випадало.

– Я тут взявся допомогти знайомим.

– Розслiдування? – Sаня зробила великi очi; в розмовах з еспером вона час вiд часу невмотивовано сповзала на хохми; Ярковського це дратувало.

– Щось типу того, – спохмурнiв вiн.