Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…

Еркери здавались малому Ярковському вежами середньовiчного замку, а химери, що пiдтримували балкони, час вiд часу навiдували його кошмари, переслiдуючи тiсними пiдземеллями, чатуючи в темрявi, запускаючи холоднi лапи пiд ковдру, котру син нумiзмата натягував на стрижену голову, невблаганно населену нiчними страхiттями.

Так вiн i стояв, цей вiдокремлений вiд мiськоi буденностi та ужитковоi марноти Дiм. Вивищувався над старими липами, наче забута пiратами-велетнями чотириповерхова скриня з пiастрами, оманливо доступна для оглядiв, доторкiв, блукань та мрiй.

На його фасадi все ще прочитувався латинський напис:

Natura mutatur. Veritas exstinguit [3 - Природа зазнае змiн. Правда вбивае (лат.).]

Збудував його граф Кашлар, який дратував мiстян багатолюдними мисливськими святами та любовними пригодами. А вiдтак дав iм привiд для нескiнченних пересудiв, коли, пiсля краху Австрiйського банку у тисяча вiсiмсот сiмдесятому роцi, зняв туфлю, шкарпетку, поклав пiдборiддя на ствол дорогоцiнного «бенеллi» й великим пальцем правоi ноги натиснув на спусковий гачок.

Графськi сини жили в Італii й не часто навiдували своi схiднi володiння. Магiстрат викупив навколишнi землi i влаштував на них громадський парк, проте сам Дiм та його поросле липами подвiр’я залишались за Кашларичами до часiв революцii. За радянськоi доби в Домi гостювали мiський архiв, РАГС та освiтнiй вiддiл мiськвиконкому.

З кiмнат та зал зникли меблi у вiкторiанському стилi, iхне мiсце зайняли похмурi канцелярськi столи, вкритi жовтим лаком стiльцi i залiзнi стелажi з архiвними боксами; картини з пейзажами та мисливськими сценами переiхали до краезнавчого музею, а бiблiотеку знесли до пiдвалу i поступово розграбували.

У зброярнi, що закривалась на виробленi фiрмою Круппа сталевi дверi, зберiгали звезений з трьох областей золотий i срiбний антикварiат. Пiд час вiйни нiмцi облаштували в Домi готель для старших офiцерiв, куди вечорами звозили акторок мiсцевоi оперети та решту пiкових i червових дам з провiнцiйноi колоди.

Пiсля вiдновлення радянськоi влади евакуйованi благороднi метали повернулись до зброярнi, а працiвники архiву та освiтянськi чиновники знов заволодiли жовтими стiльцями на горiшнiх поверхах. Щоправда, дещо змiнилось. Серед iншого, Друга свiтова вiйна збагатила iнтер’ер Паркового Дому фундаментальними шкiряними диванами, якi ще багато рокiв зберiгали аромати тих кокоток, що за доби окупацii розважали командирiв СС i вермахту.