Казки

 – Та це ж, виходить, предивне кресало, я зможу отримати все, що захочу! Дiстань менi грошей! – наказав вiн собацi, а той раз – i вже нема; два – знову тут, а в зубах тримае великий мiшок з мiдними грошима. Тодi зрозумiв солдат, яке це чудесне кресало. Вдарить вiн один раз – прибiжить собака, який сидiв на скринi з мiдними грошима, вдарить двiчi – прибiжить той, у якого срiбло, вдарить тричi – прибiжить той, що мае золото.

Ну, знову солдат перебрався в прекраснi кiмнати, став носити багатий одяг, i всi його друзi вiдразу його пiзнали i полюбили знову.

От якось йому спало на думку: «А дивно, що не можна побачити принцесу! Вона така красуня, кажуть усi, а яка з того користь, коли вона весь свiй вiк просидiла в мiдному замку за високими стiнами з вежами. Невже менi так i не пощастить побачити ii? Ану, де мое кресало?» І вiн ударив по каменю, i враз перед ним з’явився собака з очима, як чайнi чашки завбiльшки.

– Воно, правда, вже зараз нiч, – мовив солдат, – але менi страшенно захотiлося побачити принцесу, хоч на одненьку хвильку!

Собака одразу за дверi, i не встиг солдат отямитися, як вiн з’явився з принцесою.

Принцеса сидiла у нього на спинi i спала. Вона була така гарна, що кожен одразу б побачив, що це справжня принцеса. Солдат не втерпiв i поцiлував ii – адже вiн був славний вояка, справжнiй солдат!

Потiм собака вiднiс принцесу назад, i вранцi, коли король i королева пили чай, принцеса розповiла, що вночi бачила дивний сон про собаку i солдата. Нiби вона iхала верхи на собацi, а солдат поцiлував ii.

– Оце справдi мила iсторiя! – мовила королева.

І наступноi ночi в спальнi принцеси залишили стару фрейлiну. Стара фрейлiна мусила дiзнатися, чи то справдi був сон, чи, може, щось iнше.

А солдатовi знову заманулося побачити прекрасну принцесу, i ось, уночi, знову з’явився собака, схопив принцесу i помчав що е сили. Але стара фрейлiна одягла непромокальнi чоботи i кинулася навздогiн. Побачивши, що собака з принцесою зникли в одному великому будинку, вона подумала: «Тепер я знаю, де iх шукати!» – i намалювала шматком крейди на воротях великий хрест, а потiм пiшла додому i лягла спати.

Але собака, коли вiдносив принцесу додому, помiтив цей хрест, узяв вiдразу ж шматок крейди та й понаставляв хрести на всiх воротах у мiстi. Це було хитро вигадано; адже тепер фрейлiна не могла вiдшукати потрiбнi ворота, бо хрести були на всiх.

Рано-вранцi король з королевою, стара фрейлiна i всi офiцери пiшли дивитися, куди це принцеса iздила вночi.