Казки

«Адже я не дурний, – думав сановник, – значить, я не придатний для моеi посади? Це дуже дивно! Але нехай про це хоч нiхто не дiзнаеться!»

І вiн хвалив тканину, якоi не бачив, i захоплювався прекрасними барвами й чудовим малюнком.

– О! Прекрасна рiч! – сказав вiн королю.

У мiстi всi тiльки й говорили про дивну тканину. Нарештi король захотiв сам ii побачити, поки вона була ще на верстатi.

З цiлим почтом найвизначнiших царедворцiв, мiж якими були й обидва шановнi урядовцi, що побували тут ранiше, пiшов король до хитрих шахраiв.

– Хiба ж не чудово? – сказали обидва урядовцi, якi вже колись тут були. – Подивiться, ваша величнiсть, який вiзерунок, якi барви! – i показали обидва на порожнi верстати, бо були певнi, що iншi добре бачать тканину.

«Що таке? – подумав король. – Я нiчого не бачу! Це жахливо! Чи я дурний? Чи не здатний бути королем? Це найстрашнiше, що могло трапитися зi мною».

– О, дуже гарно, – сказав вiн, – це варто моеi найвищоi похвали!

Вiн задоволено кивав головою i розглядав порожнi верстати.

Весь почет, що був з ним, дивився i дивився, i хоч нiхто нiчого не бачив, як i решта, але всi казали, як i король: «О, це прекрасно!» – i радили королю одягти нове вбрання з чудовоi тканини пiд час урочистоi процесii, що мала невдовзi вiдбутися.

– Чудово! Прекрасно! Надзвичайно! – передавалося з уст в уста. Здавалося, всi були щиро захопленi. Король нагородив обох шахраiв орденом, наказавши носити його в петличцi, i надав iм титул «королiвських придворних ткачiв».

Цiлу нiч до ранку, перед тим як мала вiдбутися процесiя, шахраi працювали. Всi могли бачити, як вони завзято працюють, поспiшаючи закiнчити нове вбрання короля.

Шахраi удавали, нiби знiмають тканину з верстатiв, рiзали величезними ножицями в порожнiм повiтрi, шили голками без ниток i сказали нарештi:

– От убрання й готове!

Король сам прийшов до них зi своiми знатними царедворцями одягнутися.

– Дивiться, ось штани, ось мундир, ось мантiя! Все таке легке, як павутиння. Можна подумати, що нiчого немае на тiлi, але в цьому i е вся краса!

– О! Звичайно! – казали всi царедворцi, але нiчого не могли побачити, бо нiчого ж i не було.

– Дозвольте, ваша королiвська величносте, зняти ваше вбрання, – сказали шахраi. – Ми хочемо одягти на вас нове перед великим дзеркалом.