Казки

А в Данii ще тривалий час не визнавали вже вiдомого казкаря.

Андерсен продовжував iти своiм шляхом. Вiн наполегливо працював, багато iздив, любив мандрувати i сам порiвнював себе з перелiтним птахом. Францiя, Нiмеччина, Англiя i особливо Італiя завжди вабили його, та найдужче вiн проте любив свою маленьку Данiю.

Кращi письменники того часу, композитори, художники, актори дуже любили Андерсена i радiли зустрiчам зi славетним казкарем, у якому на все життя лишилося щось дитяче. В Італii вiн зустрiвся з видатним датським скульптором Торвальдсеном.

Їхня дружба продовжувалась i на батькiвщинi. У Парижi вiн часто зустрiчався з Генрiхом Гейне. На пам’ять про цi теплi, дружнi зустрiчi Генрiх Гейне написав Андерсеновi зворушливого, сердечного вiрша. Присвятив йому вiрш i французький поет Ламартiн. У Парижi Андерсен познайомився з письменниками Гюго, батьком i сином Дюма i Бальзаком, бував у товариствi поетiв, акторiв, художникiв. Знаменита актриса Рашель написала йому: «Мистецтво – це правда. Сподiваюся, що афоризм цей не здасться парадоксальним такому видатному письменниковi, як Андерсен».

Мiцна дружба з англiйським письменником Дiккенсом була найсвiтлiшими сторiнками в життi Андерсена. Датський казкар гостював у Дiккенса в Англii, листувався з ним. Був вiн знайомий i з нiмецькими казкарями, яких теж знають усi дiти, – братами Грiмм.

Славетнi композитори Лiст, Мендельсон грали Андерсеновi своi твори, а найкраща спiвачка того часу Дженнi Лiнд називала його своiм «любим братом».

«Скiльки кращих благородних людей мого часу, – писав Андерсен у своiх спогадах, – були ласкавi до мене i вiдкривали менi свою душу! Моя вiра в людей рiдко була обманута».

Коли почалася вiйна мiж Нiмеччиною i Данiею, Андерсен неймовiрно страждав i всiм серцем жадав миру мiж усiма краiнами. «Нацiям – iх права, всьому доброму i корисному – успiх i розвиток! – писав вiн понад сто рокiв тому, – ось що мусить бути гаслом Європи, воно допоможе менi з вiрою дивитись у майбутне.

Нiмцi – чесний, люблячий iстину народ; вони зрозумiють нарештi справжне становище, i злоба iхня перетвориться на повагу i дружбу. Дай, Боже, щоб цей час надiйшов швидше!»

Для Ганса Крiстiана Андерсена, який був завжди великим патрiотом своеi батькiвщини, не iснувало кордонiв, коли йшлося про культуру, прогрес. Тому кращi митцi свiтовоi культури були його справжнiми, щирими друзями, адже i вiн був одним з тих людей, хто вiрив у прогрес, у науку.