Енеїда

Запiнилась, посатанiла,

Неначе дурману iз’iла,

Залаяла Енея так:

56.[48 - Кучма – кудлата, з нестриженого смушку бараняча шапка, папаха. Це слово вживаеться також у переносному значеннi: чуб, чуприна. В народi вiдомий неделiкатний жарт, який вчиняють над малими дiтьми. Жартовi передуе приблизно такий дiалог: «Зробити тобi кучму?» – «Зробiть». // «А яку ж тобi зробити кучму – велику чи малу?» – «Велику». Пiсля цього охочого до великоi кучми хапають за голову, боляче куйовдять чуб, з притиском проводять долонями супроти, щоб вiн стирчав у рiзнi боки.

Не пускають, поки не доведуть жертву до плачу.]«Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Нiкчемний, ланець, кателик!

Гульвiса, пакосний, престидкий,

Негiдний, злодiй, еретик!

За кучму сю твою велику

Як дам ляща тобi я в пику,

То тут тебе лизне i чорт!

І очi видеру iз лоба

Тобi, диявольська худоба,

Трясешся, мов зимою хорт!

57.[49 - Мандруй до сатани з рогами – перефразована лайка «Щоб тебе нечистий взяв!» (Номис.

– С. 81). Не горiв, не болiв: зразу околiв (про наглу смерть злого) (Там же. – С. 159). Щоб ви шаталися повiк – один з тяжчих прокльонiв, майже обов'язковий компонент кожноi лайки. Ось давнiший зразок такого прокльону з «Галицько-Волинського лiтопису» (XIII ст.): «Хай не буде йому (зрадниковi боярину Жирославу) пристанку в усiх землях, у руських i в угорських, i нi в яких же краях! Нехай ходить вiн, блукаючи, по землях! Хай жадае вiн харчу, а вина i пива скудно хай буде йому! І хай буде двiр його пустим, i в селi його хай не буде живущого!» (Галицько-волинський лiтопис / Пер. Л. Махновця / Жовтень. – 1982. – № 7. – С. 26). // Окинемо поглядом увесь епiзод з лайкою Дiдони. 53 – 54-та строфи – присоромлення, виказування, перелiк благодiянь невдячному коханцевi. Інший характер мають строфи 56-57. Вони становлять внутрiшньо завершену мовно-художню цiлiснiсть. Дiдона лае зрадливого коханця згiдно з устояними фольклорними канонами. Довгий монолог Дiдони завершуе лайка-заклинання, лайка – ритуальне дiйство. Виказавши все Енеевi, Дiдона доступним iй способом творить над ним суд i кару. Першi чотири рядки 56-i строфи – тринадцять лайливих слiв. Один перiод, роздiлений на два речення тiльки тому, що треба перевести дух. Тринадцять лайливих слiв-ударiв. Пiсля них, розпаливши себе, молодиця переходить до словесноi розправи. Словесно вiдтворенi етапи розправи: ляпас i дряпання нiгтями по обличчю.