Енеїда

Запорiзькоi Сiчi за iх проханням була переселена з дозволу уряду на землi мiж рiчками Кубань i Єя. За першими переселенцями потяглися iншi, й не тiльки колишнi запорожцi. Було утворене Вiйсько Чорноморське, в якому на перших порах були заведенi порядки, подiбнi до запорозьких. Тут довше, нiж деiнде, затрималися давнi козацькi традицii, коли не за самою суттю, то принаймнi за формою. У п'есi І. Котляревського «Наталка Полтавка» Микола, сирота «без роду, без племенi», збираеться iти в Чорноморiю: «Люблю я козакiв за iх обичай!» (дiя друга, ява перша).

Із неба виткнули носи,

Дивитись на бiйцiв хватались,

Як жаби лiтом iз роси.

Ентелл там сильно храбровався,

Аж до сорочки ввесь роздягся,

Совав Даресу в нiс кулак.

Дарес iзвомпив сiромаха,

Бо був Ентелл непевна птаха,

Як чорноморський злий козак.

32.[81 - Уже було зазначено, що в «Енеiдi» Вергiлiя (Вергiлiй. – Кн. 5. – Ряд. 375-425) Дарес (Дарет) – троянець, а Ентелл – мiсцевий, сiцiлiець.

Як глянула, що там Дарес;

Їй дуже се було не мило,

Сказала: «Батечку Зевес!

Дай моему Даресу сили,

Йому хвоста щоб не вкрутили,

Щоб вiн Ентелла поборов.

Мене тогдi ввесь свiт забуде,

Коли Дарес живий не буде;

Зроби, щоб був Дарес здоров».

33.[82 - Бахус – у римськiй мiфологii бог виноградарства й виноробства (в грецькiй мiфологii – Дiонiс), син Зевса i дочки фiванського царя Кадма Семели.

Венеру лаяти почав,

До неi з кулаком совався,

І так iсп’яна iй сказав:

«Пiйди лиш ти к чортам, плюгава,

Невiрна, пакосна, халява!

Нехай iзслизне твiй Дарес,

Я за Ентелла сам вступлюся,

Як бiльш сивухи натягнуся,

То не заступить i Зевес.

34. Чи знаеш, вiн який парнище?

На свiтi трохи есть таких,

Сивуху так, як брагу, хлище,

Я в парубках кохаюсь сих.

Уже залле за шкуру сала,

Нi неня в бразi не скупала,

Як вiн Даресовi задасть.

Уже хоть як ти не вертися,

З своiм Даресом попростися,

Бо прийдеться йому пропасть».

35. Зевес до речi сей дочувся,

Язик на силу повернув,

Вiн од горiлки весь обдувся

І грiмко так на iх гукнув:

«Мовчiть!.. чого ви задрочились?

Чи бач, у мене розходились!

Я дам вам зараз тришия!

Нiхто в кулачки не мiшайтесь

Кiнця од самих дожидайтесь, –

Побачим, – вiзьметь то чия?»

36.