Енеїда

Сiвiлла трохи очуняла,

Отерла пiну на губах;

І до Енея проворчала

Приказ од Феба в сих словах:

«Така богiв олiмпських рада,

Що ти i вся твоя громада

Не будете по смерть в Риму;

Но що тебе там будуть знати,

Твое iмення вихваляти;

Но ти не радуйся сьому.

21. Іще ти вип’еш добру повну,

По всiх усюдах будеш ти;

І долю гiрку, невгомонну

Готовсь свою не раз клясти.

Юнона ще не вдовольнилась,

Їi злоба щоб окошилась

Хотя б на правнуках твоiх;

Но послi будеш жить по-панськи,

І люди всi твоi троянськi

Забудуть всiх сих бiд своiх».

22. Еней похнюпивсь, дослухався,

Сiвiлла що йому верзла,

Стояв, за голову узявся,

Не по йому ся рiч була.

«Трохи мене ти не морочиш,

Не розчовпу, що ти пророчиш, –

Еней Сiвiллi говорив: –

Диявол знае, хто з вас бреше,

Трохи б менi було не легше,

Якби я Феба не просив.

23. Та вже що буде, те i буде,

А буде те, що бог нам дасть;

Не ангели – такii ж люди,

Колись нам треба всiм пропасть.

До мене будь лиш ти ласкава,

Услужлива i нелукава,

Мене до батька поведи;

Я проходився б ради скуки

Побачити пекельнi муки,

Ану, на звiзди погляди.

24.[123 - Орфей – знаменитий спiвець, син Аполлона. Еней згадуе одну з легенд про Орфея. Коли померла його кохана дружина Еврiдiка, Орфей спустився у пiдземне царство Плутона, щоб повернути ii на землю. Його спiв i гра на арфi так зачарували владик пiдземного царства, що вони дозволили Еврiдiцi повернутися до живих, з тiею одначе умовою, щоб Орфей дорогою жодного разу не оглянувся на неi.

Орфей не витримав, оглянувся i втратив Еврiдiку навiки. // Геркулес, Геракл – в античнiй мiфологii улюблений народний герой. Звiльняючи людей вiд рiзних бiд i страховищ, здiйснив дванадцять легендарних подвигiв. Один з них – виведення силомiць з пiдземного царства страшного триголового пса Цербера, що стерiг вхiд до пекла, нiкого не випускаючи звiдти. У своiй травестii Котляревський уподiбнюе Геракла до героя украiнськоi народноi легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, «всiх чортяк порозганяв» i визволив звiдти козакiв-запорожцiв. Легенда про Марка Пекельного, – украiнський народний варiант сюжету про великого грiшника, а разом з тим i варiант апокрифiчного оповiдання «Про збурення пекла», – у другiй половинi XVII ст. зазнала вiршованоi обробки (див.: Украiнська лiтература 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. – К., 1983. – С. 185-192).