Богиня і Консультант

Сухе, нiби вирiзьблене з темного дерева, воно у класифiкацiях полiтичних iмiджмейкерiв пiдпало б пiд визначення «етнохаризматичного». Такими обличчями голлiвудськi майстри вестернiв споряджали кiношнi образи старих iндiанських вождiв.

Яра витягнув з кишенi невеличкий предмет. Мiтелик не змiг роздивитися, що воно таке. Вiн чув лише, як Яра коротко переповiдае iсторiю вбивства Боба. Мольфар, усупереч сподiванням компаньйонiв, навiть не подивився на «емпiричну пiдставку». Вiн щось тихо пояснив Ярi. Валерiй Петрович з тих пояснень почув лише слово «оберiг».

Яра подякував старому i дав знак Мiтеликовi рушати за ним. Син артилериста був розчарованим. Вiн чекав на довгi шаманськi ритуали, на мандрiвку до таемних гiрських вiвтарiв, а чаклун обiйшовся лише трьома реченнями.

На зворотному шляху старший консультант не наважувався розпитувати Яру про мольфарiв присуд. Вiн намагався не вiдставати вiд компаньйона i йому це дивом вдавалося. Може, тому, що друг дитинства стишив темп. Метрiв за п’ятдесят вiд джипа Яра зупинився.

Вiн дав знак Мiтеликовi не шумiти, довго стояв за великою брилою i до чогось дослухався. Потiм обережно наблизився до «лендкрузера», з кишеньковим лiхтариком оглянув землю навколо авта. Вiн уважно роздивився пiд днищем i вивчив мiкроскопiчнi грудки землi, що поприлипали до дверцят. Тiльки пiсля цього Яра вимкнув сигналiзацiю, вiдкрив капот, подивився моторове начиння. Закiнчивши процедури, вiн забрався до салону.

– Все так серйозно? – спитав Мiтелик, якому передалася тривога компаньйона.

– Якось я бачив, як вибухае авто, – повiдомив Яра. – Шматки пасажирiв розпердолило на двiстi метрiв.

– Ти раптом не кiлером пiдробляеш?

– Я кiлерiв по цигарки посилаю.

– Разом iз головними конструкторами?

– Нi, окремо, – розсмiявся Яра, i той його смiх не сподобався синовi артилериста.

– Що сказав старий? – спитав вiн.

– Тi муделi не знайшли релiквii. Їi там не було.

– Вiн навiв якiсь аргументи?

– Вiн сказав, що релiквii такоi сили е могутнiми захисниками своiх господарiв.

Якби релiквiя у момент вторгнення перебувала у квартирi, Боб з Ірою не загинули б.

– Ти в це вiриш?

– А чому я маю у це не вiрити? – око Яри затертим срiбляком подивилося на Мiтелика. – Чому, брате?

– Але твiй мольфар навiть не подивився на ту рiч, яку ти йому привiз.

– Йому не треба було дивитися. Для нього все вiдразу стало ясним. Ясним, як Божий день. Втикаеш, брате?

– Нi, не втикаю.

– Ти атеiст.

– Я не атеiст.