Богиня і Консультант

– Полковнику, ви кажете…

– Не лякайте мене гостями. Не лякайте, кажу. Мiй дiд, аби ви знали, тими вашими гостями свиней годував.

– А от наш друг вважае, що настав час закликати Майстра Зброi.

– Ваш друг… Чорт би вас грав з отим вашим другом… А ви його зможете вiд цього вiдмовити?

– Я? – Паладин здивовано подивився на почервонiле обличчя офiцера. – Нi, я не зможу.

– А хто зможе? Ваш Коммодор зможе?

– Не знаю. Скорше «нi», анiж «так». Я все ж таки…

– Почекай, чоловiче, – Полковник провiв вказiвним пальцем мiж комiром i шиею, нiби йому тиснуло. – Я вiйськовий. Ваших грьобаних «не знаю, скорше так, може, як» я не розумiю. Не навчений. Вiдповiдай менi чiтко: зможе чи нi?

– То ви вiд мене вимагаете…

– Зможе чи нi? – Полковник наблизився до Паладина усiм своiм громiздким тiлом. Щось змусило того подивитися офiцеровi в очi. Вiн подивився, вiдвiв погляд i сказав:

– Нi.

– Тодi про що ми тепер говоримо? І нащо?

– Не треба, не треба отак вже робити висновки. Muchabola[1 - Надто товсто – бiльярдний термiн (iсп.).]. Чи ви вважаете, що нам iз вами тепер не потрiбна спiльна позицiя, не потрiбна спiвпраця?

Той не вiдповiв. Навiть не дослухав. Рiзко повернувся i рушив до свого «Volvo». Паладин ще деякий час дивився на його затягнуту в камуфляж спину. Потiм знизав плечима i витягнув iз футляра люльку. Перед тим, як скласти звiт про цю безглузду розмову, йому треба було зняти напруження.

«Все це неправильно, – сказав собi Паладин Храму. – Проти логiки i праведних знань. Сили хаосу рушили у контрнаступ, i свiт знову змiнюеться».

Вiн набив чубук чорним тютюном i запалив люльку. Його мозок вимагав димовоi гiркоти, смоляно-медового присмаку пiд язиком. Того надсвiтового вiдчуття, яке може дати лише струмiнь теплого тютюнового диму. А ще треба було вигнати з горла вологу. Хмарну вологу, котрою цього ранку невблаганно просякло гiрське повiтря…

Частина І

Прихiд м’ясоiдних слонiв

1

«Ты, Валерка, не балуй, а то слон откусит ногу!» – жартував батько Валерiя Мiтелика, коли той був малим. Завдяки батьковiй схильностi до гумору Мiтелик-молодший з дитинства уявляв слонiв хижими i небезпечними iстотами. Вiн хнюпився i кусав губи, якщо на коробцi з цукерками чи мармеладом помiчав слоника. Вiд цукерок з такоi коробки Валерик вiдмовлявся принципово. Навiть якщо вони були шоколадними з вишневим лiкером.