Богиня і Консультант

А на ранок вiн мае розробити пропозицii по стратегii розвитку будiвельноi компанii, яку планував придбати один iз клiентiв ФПП. Але його ноутбук iз базою даних залишився в офiсi Фонду.

«Упс, – сказав собi старший консультант. – Яке паскудне життя. Все, що ти робиш сьогоднi, мало бути зробленим ще вчора. І жодноi вдячностi для тебе не передбачено. Жодноi. Лише звiздюлi вiд рiзноманiтного начальства. Шеф невдовзi поiде собi на „Cadillac’i“, а його задовбаний старший консультант буде iздити на маршрутному бидловозi.

Яке паскудне життя…»

– Так, шльоцики, мать вашу, де ж отi вашi деффкi, га?! – через усю залу запитав Мiтелик халдеiв. Офiцiант йому не подобався. Йому здавалося, що той належить до модифiкованоi статi.

– Зараз будуть, – вiдiзвався той (та), не обертаючись. Певно, компаньйони йому (iй) теж не подобалися.

Мiтелик раптом вiдчув страшенну втому. Пiсля мандрiв горами гудiли нетренованi ноги. У головi виник туман i почав уперто оточувати зоровi нерви. Валерiй Петрович зрозумiв, що, за гамбурзьким рахунком, вже не хоче нiяких «деффок» i «тьолок», а хоче лише до лiжка.

Вiн подивився на Яру. Той сидiв, бадьорий та злий, i хитро дивився своiм супероком на зiв’яле обличчя старшого консультанта.

– Воспоминания бередят душу? – спитав Яра.

– Спогади пердять в душi, – безнадiйно вiдповiв Мiтелик. І сам здивувався великiй iстинi, схованiй в цих випадкових словах.

– Значить, ти, брате, вже вступив у свiй снайперськiй вiк, – резюмував Яра i потягнувся до пляшки.

Мiтелик хотiв запитати, що таке «снайперський вiк» i як вiн примудрився до нього вступити, але не встиг. До iхнього столику з коктейльним шиком пiдгребли замовленi дами. Вони здалися йому яскравими, розчиненими навстiж i дуже високими. «Якiсь баскетболiстки», – подумав син артилериста. Вiн почав мiркувати, що буде, коли одна з цих «баскетболiсток» пiд час окучування закине йому за спину своi кiлометровi ноги. Серед усiх цих прогностичних мiркувань вiн якось непомiтно втратив просторово-часову вiдповiдальнiсть.

Туман оточив його, як нiмцiв пiд Сталiнградом. У тому туманi хтось смiявся, хтось когось називав «Светою». Один iз найдовших днiв у життi старшого консультанта В. П. Мiтелика закiнчився без пiдбивання пiдсумкiв.

6

Валерiй Петрович прокинувся у власному лiжку. Вiн лежав на зiм’ятих простирадлах круглого сексодрому, котрий, як i переважна бiльшiсть меблiв у квартирi Анжели, залишився вiд часiв перебування тут Новака.