Публіцистика

Їх повсякчас оточуе жахлива бiднiсть, жахлива потворнiсть, жахливий голод. І все це iх неодмiнно розчулить до глибини душi. Людськi емоцii спритнiшi за людський розум, тож, як я вже зазначав у своiй статтi про завдання критики, нам набагато легше примiряти на себе чуже страждання, анiж чужi думки. Вiдповiдно, маючи благороднi, хай i хибнi намiри, люди з усiею серйознiстю та чуттевiстю беруться за виправлення зла, яке трапляеться на iхнi очi. Та цi виправлення не лiкують хворобу, а лише продовжують ii. Ба бiльше: вони i е частина цiеi хвороби.

Примiром, у намаганнях вирiшити проблему бiдностi благодiйники не дають убогим померти, а найпередовiшi з них убогих звеселяють.

Та це не вирiшуе, а всього лише поглиблюе проблему. Правильна мета – намагатися перелаштувати суспiльство так, щоб у ньому не знайшлося мiсця бiдностi. Альтруiстичнi поривання ж насправдi вiдвертали досягнення цiеi мети. Так само, як свого часу найбiльш небезпечними були тi рабовласники, якi добре ставилися до своiх рабiв i таким чином не дозволяли усвiдомити жах цiеi системи тим, кого вона пригноблювала, а тим, хто ii створив – його зрозумiти, так i в сучаснiй Англii найбiльше шкоди заподiюють тi, хто прагне робити якнайбiльше добра.

Але в нас нарештi з’явилися тi, хто грунтовно напосiв на цю проблему й мае достатнiй життевий досвiд – це вченi мужi з Іст-Енду[6 - Іст-Енд – схiдна частина Лондона, яку вважають районом розселення бiдноти i антиподом фешенебельного Вест-Енду.], якi взялися благати людей приборкати своi альтруiстичнi поривання до благодiйностi, милосердя й тому подiбного. Вони спираються на твердження, що вiд такоi благодiйностi розбещуеться душа й занепадае дух. І вони як нiхто мають рацiю. Благодiйнiсть породжуе силу-силенну грiхiв.

Ще варто додати ось що. Вiддавати приватну власнiсть для боротьби зi страшним злом, яке породжуе iснування приватноi власностi, – це аморально. Це не лише аморально, а й несправедливо.

За Соцiалiзму все це, звiсно, змiниться. Не буде людей у смердючому лахмiттi, якi живуть у смердючих халупах, чиi дiти, постiйно хворi й голоднi, змушенi зростати серед гидоти й бруду.

Суспiльство не буде, як зараз, залежати вiд примх погоди. Настання морозiв не позбавить роботи тисячi чоловiкiв, якi вештатимуться вулицями, не маючи й копiйчини в кишенi, жалiбно проситимуть милостинi у своiх сусiдiв чи ж купчитимуться коло дверей жахливих нiчлiжок, борючись мiж собою за шматок хлiба й неприбране лiжко на одну нiч.