Публіцистика

Визнання приватноi власностi в дiйсностi нашкодило Індивiдуалiзму та затьмарило його, пiдмiнивши людську особу тим, чим вона володiе. Воно звело Індивiдуалiзм на далекi манiвцi. Воно поставило за мету не зростання, а збагачення. І так людина почала вважати, що важливим е не бути, а мати. А справжня сутнiсть людини полягае не в тому, що вона мае, а в тому, ким вона е.

Приватна власнiсть поховала справжнiй Індивiдуалiзм i створила Індивiдуалiзм хибний. Одну частину людськоi спiльноти вона позбавила iхньоi самостi, прирiкши iх на голод.

Інших же вона позбавила самостi, наставивши iх на хибний шлях й обтяживши всiлякими негараздами. Людська особистiсть настiльки загрузла в питаннях власностi, що англiйський закон за зазiхання на неi завжди карав набагато суворiше, нiж за замах на життя людини. Без власностi людина не вважаеться справжнiм громадянином. До того ж надто розбещуе й пiдприемництво, пов’язане iз зароблянням грошей. У такiй спiльнотi, як наша, де приватна власнiсть е найвищою вiдзнакою, символом соцiального статусу, шани, поваги, титулом i подiбними приемностями, людина – вiд народження iстота честолюбна – ставить собi за мету довго й невтомно накопичувати цю власнiсть i не зупиняеться навiть тодi, коли мае ii бiльше, нiж потребуе, бiльше, нiж може використати, бiльше, нiж приносить iй задоволення – певно, навiть бiльше, нiж iй про те вiдомо. Аби вберегти свою власнiсть, людина готова працювати до останнього подиху – що, беручи до уваги тi незрiвняннi переваги, якi власнiсть дае, навряд чи викликае здивування. Шкода лише, що суспiльство мае будуватися на тому, що людину запроторюють у пастку несвободи, яка пригнiчуе те дивовижне, вражаюче й свiтле, що мiститься в нiй – тобто позбавляе ii справжнього задоволення й iстинноi радостi життя. А ще людина в таких умовах нi вiд чого не захищена. Може бути, – як часто й трапляеться, – що життя навiть невимовно заможного торговця опиняеться в руках непiдвладних йому обставин. Варто лише трохи посилитися вiтру чи раптово змiнитися погодi, а чи статися якiйсь пересiчнiй подii – його корабель пiде на дно, його домовленостi зазнають провалу, i вiн стане бiдняком, який втратив колишне мiсце в суспiльствi. Нинi ж нiщо не повинно завдавати шкоди людинi, окрiм неi самоi. Нiщо не повинно обкрадати ii. Багатство людини – у неi всерединi. А все, що поза тим, не повинно мати анi найменшого значення.

Тож зi скасуванням приватноi власностi настане справжнiй, прекрасний, життездатний Індивiдуалiзм.