Маленькі жінки. Частина 1

– Але ви пiдказали йому зробити це, правда?

– Як ваша кiшка, панно Марч? – запитав хлопчик, намагаючись виглядати холодно-серйозно, хоч його чорнi очi весело блищали.

– Добре, дякую, пане Лоуренс. Але я не панна Марч, я тiльки Джо, – вiдповiла юна ледi.

– А я не пан Лоуренс, я тiльки Лорi.

– Лорi Лоуренс, яке дивне iм’я!

– Насправдi мене звуть Теодор, але менi не подобаеться це iм’я, тому що хлопцi дали менi прiзвисько «Дора». Тодi я змусив iх називати мене «Лорi».

– Я теж ненавиджу свое iм’я, воно таке сентиментальне! Хотiлося б, щоб всi говорили «Джо» замiсть «Джозефiна».

– Я просто побив iх.

– Я не можу побити тiтоньку Марч, тож, гадаю, менi доведеться це терпiти, – зiтхнула Джо.

– А ви не любите танцювати, панно Джо? – запитав Лорi, вiдмiтивши для себе, що це iм’я iй справдi пасуе.

– Менi подобаеться танцювати, якщо е багато мiсця, а танцi живi й веселi. Але в такiй залi, я обов’язково щось зiпсую чи вiддавлю комусь ногу, тому й тримаюся подалi вiд неприемностей i дозволяю Мег насолоджуватися часом.

– Інодi. Бачите… я жив за кордоном багато рокiв, i ще мало часу знаю цю компанiю, щоб зрозумiти, що тут прийнято, а що – нi.

– За кордоном! – вигукнула Джо. – О, розкажiть менi про це! Я люблю слухати, як люди описують своi подорожi.

Лорi не знав, з чого почати, але численнi запитання Джо змусили його розповiсти про все: i як навчався у школi мiста Вевей, де хлопчики нiколи не носили капелюхи, i який у них був флот iз човнiв на озерi, i як вони весело вирушали на канiкулах у пiшi прогулянки по Швейцарii зi своiми вчителями…

– Менi так хочеться потрапити туди! – вигукнула Джо.

– Ми провели минулу зиму там.

– І ви вмiете говорити французькою?

– Нам не дозволили говорити iншою мовою у Вевеi.

– Скажiть щось французькою, хоч трохи! Я можу читати нею, але не можу розмовляти.

– Quel nom a cette jeune demoiselle en les pantoufles jolis?[6 - Quel nom a cette jeune demoiselle en les pantoufles jolis? – в перекладi з французькоi «Як же кличуть цю гарну панi у прекрасних капцях?».

– Як добре у вас виходить! Дай менi подумати… ви сказали: «Хто ця молода ледi в красивих туфлях?»

– Oui, мадемуазель.

– А он моя сестра Маргарет, ви ii бачили? Як гадаете, вона гарна?

– Так, вона нагадуе менi нiмецьких дiвчат, виглядае такою свiжою i спокiйною, i танцюе, як справжня ледi.