Міфи та легенди українців

Жiнка як заглянула, то й причепилася до чоловiка:

– Дай та дай!

Адам i каже, що не можна, а вона:

– То так ти мене, – каже, – любиш, що жалiеш i яблучка для мене!

Адам i каже:

– Їж уже, коли хочеш, тiлько хоч мене до грiха не доводь!

Але де вже жiнка та до чого не доведе! Як iз’iла сама, так i зачала припрошати чоловiка. Що вже вiн не вiдмовлявся, але мусив скоритися! Ото вже iсть i чоловiк. Тiлько що ковтае, аж надходить Господь! Так тее яблуко в горлi й осталось, – i тепер воно на горлi у всякого чоловiка.

Подивився Господь i зараз дае Адамовi лопату i жменю насiння та й каже до него:

– Отак, Адаме: не хотiв-есь шануватись, так тепер кровавим потом iди дороблятися хлiба!

Та й вигнав його iз раю аж на саму землю.

Як з’явилася коняка

Ото засiяв Адам, запрiгся в борону та й волочить. І так-то йому тяжко тую борону тягнути, а чорт iззаду сидить на боронi та й смiеться…

І поглянув Господь та й каже до свого ангела:

– Бачиш, – каже, – того чорта на Адамовiй боронi?

– Бачу, – каже.

– Пiди ж, – каже, – та зроби з того чорта коняку для Адама!

Ото ангел i пiшов, та як закинув на чорта оброть, то так з него i сталася коняка. Тогдi ангел i каже до Адама:

– Розпрягайся, чоловiче, та запрягай коня! Господь дае тобi худобину!

Ото з тоi коняки i почалися нашi конi.

Смерть

Жие собi Адам. Ото вже його Господь i дiточками поблагословив, така-то йому втiха та радiсть, що, здаеться, вiчно хотiв би жити, а до того ще й здоров’я йому служило.

Ото й говорить Адам до Бога:

– Боже, Боже! Не умру я, бо я сильний чоловiк!

– Сильний ти, сильний, – говорить йому Бог, – а все-таки умерти мусиш! Заболить у тебе голова, защемлять руки, заломить тобi ноги, i ти таки умреш.

Не вiрив Адам, поки був молодий, а прийшла пора – мусив повiрити. Розболiлась голова, розщемiлись костi, – сказано, у старого. Бачить Адам, що недалеко до смертi, та й каже до свого сина:

– Сину, – каже, – сину! Пiди, – каже, – до раю та принеси менi звiдти золотого яблучка, бо отее вже находить на мене остатня година!

Пiшов син до раю, але замiсть яблучка принiс тiлько прута, яким Бог Адама виганяв iз раю.

Адам i казав зробити з него три обручi i положити на голову. Але де вже вiд смертi та що поможе! Воно-то голова нiби й перестала болiти, а вмерти все-таки вмер. І як умер вiн iз тими обручами, так його з ними i поховали, i ото з тих обручiв i виросло три дерева – кипарис, кедрина i треблаженне древо.