Міфи та легенди українців

Бо якби не воно, любенько жив би собi Адам у раю, – а то нi!

Прожив день та й засумувався: сказано, надiйшла грiшная думка. Але Господь все-таки не хоче дати йому жiнки: «Лучче, – думае собi, – дам я йому приятеля, приятель все-таки лучче, як жiнка». Ото й говорить до чоловiка:

– Не сумуй, Адаме! Стане, чого хочеш! Вмочи в росу мiзинний палець та й стрiпни перед собою, – то й приятель буде! Гляди ж тiлько, – Господь каже, – не трiпай позад себе!

А Адам – чи забувся, чи що: вмочив цiлу руку та як стрiпне навiдворiт! Так i з’явилось п’ять чортякiв.

Глянув Адам – та в ноги! А чортяки давай пазури вмочати та трiпати позад себе. То такого ж то iх намножилось, що аж небо трiщало.

Поглянув Господь, якого лиха наробив Адам, та й наказав своiм ангелам усiх чортiв iз неба позганяти. То як посипались iз неба тii чорти, то де которий Бога спом’янув, то там i остався: которий на небi – на небi зостався, которий на землi – на землi остався, а которий у повiтрi – у повiтрi зостався.

Але все чорти чортами. Тi, що на землi, пiдтинають чоловiка. Тi, що пiд небом, дрочаться з Богом, за то iх Господь побивае своiм громом. Бувае так, що чорт сховаеться часами за християнина, то Господь i християнина убивае громом, але за то йому грiхи вiдпускае, а часами чорт ховаеться в землю, то громова стрiла i в землi його побивае, але через сiм лiт громова стрiла виходить iз землi, i кажуть, що вона помагае вiд кольки.

А тi чортяки, що на самiм небi, тi каждого вечора свiтять на небi своi смолянii свiчки, але ангели ходять з мечами та й зганяють iх iз неба. І летить чорт iз неба, як ясна пасмужка, i скiлько раз християнин скаже «амiнь» – на стiлько сажнiв вiн залiтае в землю, а як часами нiхто не скаже, то вiн по землi так i розiллеться смолою.

Як було створено жiнку

Ото Господь iзнов приходить до Адама та й каже:

– А що, Адаме? Либонь, тобi жiнки треба?

Адам поглянув, тiлько облизався.

– Та вже нiчого з тобою робити, – каже Господь, – треба тобi й жiнку дати!

І наслав на нього сон, виламав у него лiвее ребро, а з того ребра i сталася жiнка. І не натiшився Адам, як побачив жiнку, але живо переконався, що де чорт не може, там бабу пiшле. Там десь у раю були такi яблука, що Бог заказав iх iсти.