Міфи та легенди українців

Коли не стало в нього хлiба, вiн зайшов до одного чоловiка й каже:

– Дайте подорожньому кусень хлiба.

– Нажни копу жита, тодi дам тобi цiлу хлiбину, а коли не нажнеш, то й шматка не дам.

Ось вiн пiшов на поле; жав, жав та не нажав ще й трьох снопiв, а Сонце взяло та й зайшло. Господар i каже:

– Ну, якщо так, то не дам я тобi хлiба.

Пiшов брат голодний. Заходить до мiрошника, випрохав у того макiтру борошна i понiс, щоб продати, а Вiтер узяв та й розвiяв борошно. Заплакав брат i пiшов далi. Йде, йде – прилiг одпочити та й заснув, а Мороз узяв i вiдморозив йому пальця.

Прокинувся брат, заплакав i пiшов собi далi… Приходить туди, де заходить Сонце, а назустрiч йому сестра.

– Де б менi сховати тебе, – каже сестра, – бо коли прийде Сонце, воно тебе спече.

Взяла та й пустила його в льох. Тiльки-но вона повернулась до хати, аж з’являеться додому Сонце. Скинуло своi шати, повiсило iх на погрiбнику i також заходить до хати. Сестра питае:

– А шати ти де подiло?

– Повiсило на погрiбнику, – вiдповiдае Сонце.

– Там у льоху мiй брат, вiн до цього часу вже спiкся!

Побiгла туди, дивиться – брат уже ледь-ледь дихае. Сестра облила його водою; вiн ожив i пiшов iз сестрою в хату до Сонця. Бачить – за столом сидить Сонце, а на лежанцi – Сонцева мати, така губата… Привiтався брат iз Сонцем, пообiдав там чи повечеряв, а Сонце й каже:

– Час уже менi сходити, та я втомилося – хiба ти йди замiсть мене?..

Одягнув брат Сонцевi шати, вилiз драбиною на небо i зламав пiсля того драбину.

Йде та йде вiн небом, коли приходить на те мiсце, де Сонце снiдае. Сiв вiн, наiвся, напився; тодi потрощив полумиски й склянки та й пiшов далi. Йде та йде, коли зустрiчае Вiтра. Як ухопить його за чуба, та навкiл себе, та як став бити, примовляючи:

– Ось тобi борошно! Ось тобi борошно!

Вiтер давай кричати й дмухати i надмухав таку хмару, що й Господи! Схопилася буря i стала кушпелити. Брат злякався i вiдпустив Вiтра. Буря тодi вщухла, i брат пiшов собi далi.

Приходить на полудень, а там стоiть золоте крiсло, де Сонце спочивае, i стiл з рiзними наiдками i напоями. Вiн сiв, наiвся, напився, лiг одпочив i пiшов собi далi. Йде та йде, коли зустрiчае Мороза. Як ухопить його за чуба та ну його бити; Мороз просився-просився, нарештi, вирвався i втiк. Брат вилаяв його i пiшов далi. Приходить на захiд сонця, а там стоiть драбина, якою Сонце спускаеться на землю. Брат спустився на землю, поламав i цю драбину.