Міфи та легенди українців

Мiфи та легенди украiнцiв

Юрiй Павлович Винничук

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Як Господь створив землю, звiдки пiшли гори, як з’явилися на свiт чоловiк та жiнка, звiдкiля узялися зорi, грiм та блискавка, як було засновано Киiв, як помер Олег, як хрестилася княгиня Ольга…

Мiфи та легенди, зiбранi вiдомим письменником-украiнознавцем Юрiем Винничуком, зберiгають у народнiй пам’ятi й передають майбутнiм поколiнням знання про iсторичне минуле украiнського народу, пояснюють причини виникнення рiзних явищ природи, а також навчають правил, яких мае дотримуватися людина протягом усього свого життя.

Мiфи та легенди украiнцiв

© Ю. П. Винничук, укладання, 2015

© Л. П. Вировець, художне оформлення, 2015

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

Легенди про створення свiту

Як архангел Михаiл Сатану закував

Перше не було нi неба, нi землi, була тiльки тьма i вода, змiшана з землею, так неначе кваша, а Бог лiтав святим духом понад водою, котора шумiла пiною.

От раз Бог ходить по водi та бачить на нiй бульбашку з пiни, що ворушиться. Дихнув на неi i сказав:

– Нехай буде янгол.

І вилiз з бульбашки маленький чорненький чоловiчок з хвостом i рiжками, та тiльки без крил. Бог дав цьому створiнню iм’я Сатанаiл i двое крил i мовив до нього:

– Лiтай так, як i я.

А янгол каже:

– Не можна, Господи.

Бог йому дав ще двое крил i сказав:

– Лiтай.

– Не можна, Господи, – вiдказуе янгол.

Бог йому дав ще двое.

От вiн i лiтае. Тодi Бог сотворив свiт i дав янголу меч.

На другий день Бог сотворив небо. На третiй день Бог каже до шестикрилого серафима:

– Пiрни пiд воду, вiзьми жменю землi, скажи при цьому: «Во iм’я Господне, iди, земле, зi мною», – i неси нагору до мене.

Сатанаiл пiрнув на дно, взяв звiдти жменю землi та й мiркуе собi: «Навiщо я казатиму «Во iм’я Господне»? Хiба я чимось гiрший вiд Бога?»

Ось вiн i каже:

– Во iм’я мое земля йде зi мною.

Випiрнув нагору, глянув – а землi в жменi нi порошинки.

Бог i каже йому:

– От бачиш – хотiв обдурити мене, не послухатися i вчинити по-своему, та не вдалося, пiрнай знову.

Сатанаiл знову пiрнув на дно, набрав у жменю землi, затиснув ii в кулак, проте все одно не сказав так, як велiв йому Бог. Упертий, як усякий чорт, вiн i цього разу сказав по-своему:

– Во iм’я мое iде земля зi мною.

Випiрнув нагору, розняв кулак, дивиться – а землi знову нема нi порошинки.