З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя

Вiн прогнав лише полякiв

І, щоб ворог тихшим став,

Вiн твердиню понад Сяном —

Ярославль свiй збудував.

Та ходив на печенiгiв

І черкесiв пiд Кавказ,

Що на нашу Украiну

Нападали раз у раз.

Та з Редедею касозьким

Ярославiв брат Мстислав

Бивсь хоробро в поединку

І Редедю подолав.

Наш спiвець Боян великий,

Найславнiший iз спiвцiв,

Сплiв йому вiнок безсмертний

Із пiсень безсмертних слiв.

* * *

Пролетiли днi короткi…

Перед смертю Ярослав

Всiх своiх синiв покликав

І з любов’ю проказав:

«Вас я, дiти, покидаю,

Йду я в лiпшу сторону,

Але, дiти, пам’ятайте

Мою заповiдь одну:

Не сварiться, жийте в згодi:

Тiльки мир збере усе,

А незгода, наче вiтер,

Все по полю рознесе.

Як не будете всi разом

Йти до спiльноi мети,

Ви, державу зруйнувавши,

Подастеся у свiти.

Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,

І тинятиметесь всюди,

Як вигнанцi й жебраки».

Та недовго пам’ятали

Дiти мудрий заповiт,

А нащадки Ярослава

Осмiяли на весь свiт…

Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба)

1907 (м.

Державу не твориться в будучинi[19 - Не входить у шкiльну програму.]

iз циклу «Незнаному вояковi»

Державу не твориться в будучинi,

Державу будуеться нинi.

Це люди на сталь перекутi в огнi,

Це люди, як брили камiння.

Не втiшенi власники пенсiй i рент,

Тендiтнi квiтки пансiонiв,

Хто кров’ю i волею сцiпить в цемент

Безвладний пiсок мiлiонiв.

Був час над усе легковажних гадок —

Імпреза i знову iмпреза —

Коли заблищав по рiллi Городок

Безжалiсним холодом леза.

Суспiльносте блiдо-рожевих пiвслiв,

Гурра – науковоi бздури,

Огрядно – тупих патрiотiв-послiв

І всiх ювiлятiв культури!

Цi стрiли безумнi ударом бича

По рабському видi твоему,

В просвiти i пасiки стрiльно влуча,

В рожевi лаштунки едему.

Хвала ж Тобi, Ти, що в рiшаючий час

Все маеш духовного гарту

На стiл побойовища кинути нас

Тверезо, без жалю, як карту.

О, вiр, у вiдваги ясне багаття,

І скинеш, як порвану лаху,

І слабiсть, i сумнiв, i марнiсть життя,

Коли ти не вiдаеш страху.

І так тебе хмiль наливае ущерть

І так опановуе тiло,

Що входить твоя упокорена смерть,

Як служка, бентежно-несмiло.

О нацiе, дужа i вiчна, як Бог[20 - Не входить у шкiльну програму.