З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя

Ворухнувсь – рулi повороту нi в руках нi в ногах не действують, кабiна й увесь фюзеляж мокрi-мокрiсiнькi…

– Живий, слава богу! – кум каже.

А Лукерка:

– Був би, – каже, – вiн живий, якби не моя кубова спiдниця! Хай скаже спасибi спiдницi, що затримала, – угруз би був у землю по самiсiнький руль глибини! Ех, льотчики, – каже, – молодчики!

А ви кажете, чи не злякався я трьох гiтлерiвцiв!

Пiсля такоi практики?! Таке й вигадаете!

– А що тепер поробляете, дiдусю?

– Прийшли нашi, – я демобiлiзувався.

Дуже швидко нiмцi тiкають, не наздожену. Хай уже молодшi гонять. А я оце дiтлахам у дитячий садок пищики роблю. Такi ж утiшненькi дiтоньки! Та колгоспну череду з евакуацii виглядаю. Треба випасати, треба вiдбудовувати пiсля нiмецькоi поганi. Ех, кума б оце менi, ми б оце вдвох… Хочете, може, «зенiтку» мою побачити? Ось вона!

I погладив нiжно дiд Свирид своi вила-трiйчата…

Олександр Петрович Довженко

1894 (хутiр В’юнище, Чернiгiвська область) – 1956 (Переделкiно, Московська область)

Щоденник 1941–1956[55 - Програма 11-го класу (додатково).

]

(уривки)

5/V 1942

– Ну, как нравится на фронте?

– А ми украiнським братам помагаем, – вiдповiв вiрменин-боець.

Таджики привезли подарунки. «Помагаем украiнським братам».

Там, на фронтi, справжне братство народiв-бiйцiв. Всi народи, всi нацii – всi рiвнi, у всiх однакова любов до Батькiвщини, до дiтей…

Тут залицяються до жiнки, що носить воду. Тут плачуть, коли штаб iде далi.

В кiлометрi од фронту орють, завидують один одному.

– Глибше!

– Що, не важко?

– Чого важко? Цю землю можна iсти.

Бiйцi i командири сiють, сiють! Орють i сiють! Я дивлюсь на це i плачу од радостi.

Написати новелу про хлопчикiв, що у них у хатах стоять конi.

Розмова, у кого кращi конi. Потiм про трофеi – у кого що е (у кожного збiрка речей, здобутих вiд убитих нiмцiв).

Про хлопчикiв не простих, а хитрющих розвiдникiв, надзвичайно спостережливих i розумних.

– А у нас ще стоiть собако-мiна… – ударив напослiдок один хлопчик другого.

– Яка собака?

– Протитанкова собака.

Тут пiшов довгий дитячий диспут.

У хлопчикiв мусить бути досконала вiйськово-технiчна термiнологiя.

6/V 1942

Наказ здати зброю пiд страхом розстрiлу. І от до командира приходить жiнка i просить роззброiти ii хлопця. У хлопця – арсенал трофеiв. Вiн крав зброю.

– Ви знаете, що вiн раз накоiв? Застрелив офiцера.

– Брешете.