На нашем сайте вы можете читать онлайн «До зірок». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До зірок

Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги До зірок, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До зірок. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Фрэнсис Скотт Фицджеральд) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Оповідання Ф. С. Фіцджеральда (1896–1940) вирізняються майстерністю тонкого психологізму та елементами контрасту. Видання містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, – амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол, штат Міннесота. Становлення його особистості відбувається в моральних випробуваннях, герой часто потрапляє в схожі ситуації, але щоразу реагує на них по-різному, що дає змогу зробити висновок про те, як змінюється його внутрішній світ. Він виважує власні вчинки та прагне, попри всі перепони, втілити виплекані з дитинства мрії. Фіцджеральду вдається передати прикмети часу мимохідь: оповідання сповнені деталями американського побуту початку XX століття – від вбрання до модних мелодій і танців «епохи джазу».
До зірок читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До зірок без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пiд час перерв у його оповiдi розмови точилися про такi побiчно пов’язанi зi справою предмети, як вбивства i привиди, i цими розмовами хлопцi увiгнали себе в стан вiдчутноi панiки.
І справдi, кожен з них – щоправда рiзною мiрою – повiрив, що в околицях орудуе зграя викрадачiв дiтей.
– Менi це не подобаеться, – повторив мiстер Блер. – Треба, хлопчики, провести вас по домiвках.
Безiл сприйняв цю пропозицiю з полегшенням. Вечiр, поза сумнiвом, видався на славу, але джини, випущенi з пляшки, часто вiдбиваються вiд рук.
У передпокоi Імоджен, скориставшись моментом затяжного прощання матерi з мiстером Блером, кивком поманила Г’юберта назад до бiблiотеки. Готовий до нових негараздiв, Безiл нагострив вуха. До нього долинули шепiт i приглушений шум нетривалого опору, за якими пролунали аж нiяк не скромнi, але цiлком зрозумiлi звуки. Безiл вийшов iз дверей, i куточки його губ сумно опустилися.
Трохи згодом усi пiшли по домiвках, тримаючись докупи та постiйно озираючись довкола. Невiдомо, що очiкували побачити Безiл, Рiплi та Бiлл, пильно вдивляючись в лиховiснi пащеки вулиць, заглядаючи за дерева, що в темрявi здавалися величезними, та глухi паркани; iм, ймовiрно, ввижалися там тi самi гротескнi волохатi розбiйники, якi цього вечора пiдстерiгали в засiдцi Г’юберта Блера.
VI
Тиждень потому Безiл i Рiплi дiзналися, що Г’юберт iз матiр’ю поiхали на все лiто до моря. Безiл навiть засмутився. Вiн хотiв перейняти у Г’юберта кiлька витончених манер, якi однолiтки вважали доволi дивовижними i якi могли б стати в пригодi восени, коли вiн поiде в школу-пансiон. Згадуючи трюки Г’юберта, вiн почав тренуватися. Спирався об дерево i нiбито промахувався повз, а також вчився котити по руцi ролик, почав носити свою кепку набакир, як Г’юберт.
Та все це тривало недовго. Згодом вiн збагнув, що незважаючи на те, що хлопчики й дiвчатка були завжди готовi слухати все, що вiн говорив, i роти iхнi при цьому починали рухатися буквально в унiсон його словам, вони нiколи не дивилися на нього так, як дивилися на Г’юберта. Тому вiн вiдмовився вiд гучного смiху, котрий так дратував матiр, i знову став носити кепку рiвно, як i ранiше.
Та змiни бiльше торкнулися його душi.











