Великий Гетсбі = The Great Gatsby

Мiй будиночок був тут мов бiльмо на оцi, але бiльмо таке малесеньке, що його навiть не помiчали, й тому я мав змогу тiшитися не тiльки видом на море й на газон мого сусiда, а й усвiдомленням того, що я живу в оточеннi мiльйонерiв – i все за якихось вiсiмдесят доларiв на мiсяць.

По той бiк затоки сяяли над водою бiлi палаци фешенебельного Іст-Егга, i, власне, iсторiя лiта, про яке йдеться, починаеться з мого вечiрнього вiзиту до Б’юкененiв, що мешкали в Іст-Еггу. Дейзi Б’юкенен доводилася менi троюрiдною сестрою, а Тома я знав ще з студентських часiв.

Вiдразу по вiйнi я два днi гостював у них у Чикаго. Том, серед iнших своiх спортивних перемог, здобув колись славу найкращого нападаючого футбольноi команди Йельського унiверситету – тобто став одним iз тих досить типових американцiв, котрi на двадцять першому роцi життя досягають граничноi межi досконалостi, за якою вже все, що б вони не робили, мае присмак поразки. Батьки його були неймовiрно багатi – ще в унiверситетi йому дорiкали за звичку розкидатися грошима, – i тепер вiн перебрався з Чикаго на Схiд з розмахом просто-таки разючим; привiз, наприклад, з Лейк-Фореста цiлий табун понi для гри в поло. Навiть важко було повiрити, що в моему поколiннi е люди настiльки багатi, що можуть дозволити собi таке. Я не знаю, що спонукало iх переселитися на Схiд. Вони провели рiк у Францii, теж без видимих на те причин, а потiм якийсь час переiздили з мiсця на мiсце, завжди туди, де збиралися багатii, щоб разом грати в поло й тiшитися своiм багатством. «Ми починаемо осiдле життя», – сказала менi Дейзi по телефону, але я не повiрив цьому. Я не мiг зазирнути iй у душу, але менi здавалося, що Том довiку блукатиме по свiту, гнаний тугою за безповоротно втраченою гостротою почуттiв футболiста. Отак воно й сталося, що одного теплого вiтряного вечора я приiхав до Іст-Егга в гостi до двох своiх давнiх приятелiв, яких я, власне, майже не знав. Їхнiй особняк виявився ще пишнiшим, нiж я собi уявляв. Це була весела червоно-бiла споруда в пiвденному колонiальному стилi з видом на затоку. Травник, що розпочинався майже бiля самоi води, бiг з чверть милi до парадних дверей, перестрибуючи через сонячнi годинники, i стежки, посипанi товченою цеглою, i пломенiючi квiтники, аж поки, досягши будинку, мовби з розбiгу спинався на стiну яскраво-зеленим виноградним лозинням.