Діви ночі

– У-у, поганий… Вiдмовляти дамi?… Певно, я для тебе застара, так?

– Та нi, що ти… Я…

– Коха-асю, так би-м хотiла… Маю для тебе подаруночок… Годинник. Гонконг. З музикою…

Вона зазирае менi в очi й муркоче так, наче б була на двадцять лiт молодша. І це по кiлькох келихах, а що буде далi? Як казали моi дiдо: горiлка в ротi – баба в роботi.

Коли повертаемося за стiл, Малгося злегенька похитуеться, i це мене сповнюе надiею. Марiанна i Єлена п’ють дуже мало, зате пiдбадьорюють партнерiв, а тi мiри не питають: раз за разом – то горiлку, то шампанське хляють.

Тим часом i менi вже вiдкрилася дорога на панель: рука Малгосi задумливо гладить мое стегно. Заплющую очi i бачу, яке бурхливе майбутне розкриваеться передi мною… Бабусi записуються в чергу… В мене свiй iмпресарiо. Вiн приймае телефони. А я цiлий день тiльки те й роблю, що просиджую бiля дзеркала, полiруючи нiгтi та вищипуючи брови i волоски з носа…

Зараз мене знудить. Ця Малгося пре, як танк. Скидаю ii руку зi стегна, але вона це чомусь розумiе, як звичайне кокетство, i далi белькоче щось невиразне й масне.

Ну iх к бiсу. На сьогоднi досить. Нiчого цiкавого бiльше не передбачаеться. Роблю знак Марiаннi, i ми виходимо.

– Ну то що – я пiду? Ви вже тут самi якось.

– Яке – пiду? А грошi взяти, поки ще лико в’яжуть?

– Ну, добре, зараз вiзьму i йду.

– І дуже багато втратиш.

– Що саме?

– Залишися, не пошкодуеш.

– Якби до мене ця Мандося не липла.

– А ти з нею зроби те саме, що ми зi своiми – нахляй по саму зав’язку.

– А потiм на плечах нести?

– Та ж не тут, а в номерi. Зараз iдемо до них у номер. Ясно? По дорозi скажи iм за грошi.

– По п’ятдесят?

– Бiльше вони не дадуть. До того ж ведуть у своi номери, а це для нас дешевше.

І ми пiшли в готель. По дорозi в номер, уже на сходах, я тактовно натякаю Рисiковi, що любов любов’ю, а в мене сестра. Що я скажу мамi, яка в далекiй Грецii на кам’янистому островi чекае своiх любих дiток? Мало, що рiзнi там iмперiалiсти постiйно забавляються з невинними гречанками, то ще й тут спокуси пiдстерiгають.

Рисiк обняв мене i сказав:

– Дуже добре. Але спочатку вип’ем.

– Нi, – кажу я. – Спочатку грошi, бо я сестру за так не вiддам.

– Твоя сестра Марiанна?

– Ну?

– А я до неi нiц не маю. Говори з Антеком.

Ото хитрун! Беруся за Антека. Мур. Анi руш.