Безодня Маракота

Та варто було пролунати одному-единому блюзнiрству, як читання Бiблii поновлювалося приблизно на чверть години, потiм припинялося, але при найменшiй провокацii у виглядi лайки або невiдповiдноi згадки iменi Господа Гопкiнс брався читати знову. Весь другий вечiр вiн читав майже без угаву, оскiльки мова, якою користувалася його опозицiя, все ще залишалася непристойною, хоча вже i не такою мiрою, як напередоднi.

Свою кампанiю Елаес Б. Гопкiнс провадив довше, нiж мiсяць. Так i сидiв кожного божого вечора з розгорнутою книжкою на колiнах, iз найменшого приводу починаючи свою роботу, наче музична шкатулка вiд дотику до пружинки.

Монотонне бурмотiння проповiдника стало нестерпним, уникнути його можна було, лише погодившись дотримуватися кодексу поведiнки, запропонованого новоявленим пастором. На хронiчне лихослiв’я товариство стало споглядати з осудом, бо покарання за iхнi грiхи падало на всiх. Наприкiнцi другого тижня читець здебiльшого мовчав, а до початку наступного мiсяця його пост перетворився в синекуру[4 - Синекура – прибуткова церковна посада, не пов’язана з певними обов’язками. ].

Нiколи ранiше реформацiя мораллю не вiдбувалася так хутко i настiльки дiево. Своi принципи наш пастор впроваджував i в буденне життя. Не раз траплялося, що, почувши необережне слово, вимовлене в серцях кимось iз копачiв, пастор iз Бiблiею в руках кидався до порушника i, видершись на купу червоноi глини, що пiдiймаеться над дiлянкою того, хто згрiшив, бубонiв вiд першоi лiтери до останньоi все генеалогiчне дерево вiд початку Старого Заповiту, причому робилося це з таким серйозним i поважним виглядом, немов цитата мала прямий стосунок до цiеi ситуацii.

Згодом лайка стало у нас рiдкiстю, пияцтво також змарнiло. Випадковi подорожнi, потрапляючи транзитом до Джекманз-Галча, дуже дивувалися нашому благочестю, чутки про яке долинули аж до самого Белларата, породжуючи там розмаiтi версii.

Деякi риси, властивi нашому евангелiсту, якнайкраще сприяли успiху справи, якiй вiн себе присвятив. Людина цiлком безгрiшна не змогла б знайти для своеi мети кращого грунту з оточуючими та завоювати симпатii своеi пастви.

Пiзнавши Елаеса Б. Гопкiнса ближче, ми виявили, що, незважаючи на свою доброчеснiсть, у ньому часом визирала закваска старого грiшника, з чого випливало, що колишнi шляхи нашого пастора не завжди розходилися зi стежками ганджу. Наприклад, вiн не був непитущим; навпаки, напоi собi пастор обирав iз великим знанням справи, а склянку перекидав у горлянку звичним жестом.