Долина страху

341»… Вона з нерiвним обрiзом. У вас удома немае паперу такого гатунку?

– Нi, сер.

Голмс пiдiйшов до письмового столу й накрапав чорнила з кожноi чорнильницi на прес-пап’е.

– Напис зробили не тут, це чорнило чорне, а на картцi – червоне. Та й написано товстим пером, а тут усе пiр’я тонке. Нi, це написали в iншому мiсцi. Вам про щось повiдомляе цей напис, Емсе?

– Нi, сер.

– А що ви думаете, мiстере Мак?

– Менi спало на думку якесь таемне товариство. Це пiдтверджуе й знак на руцi.

– І я так вважаю, – додав Мейсон.

– Що ж, вiзьмiмо за основу цю гiпотезу та поглянемо, наскiльки проясниться ситуацiя. Член такого товариства залазить у будинок, чекае мiстера Дугласа, майже повнiстю розвалюе йому голову з рушницi й утiкае через рiв, залишивши бiля вбитого картку. Навiщо? Та для того, щоб про неi згодом згадали в пресi й iншi члени товариства дiзналися, що помста не забарилася. Ось тiльки чому з усiх видiв зброi вибрали саме рушницю?

– Справдi дивно.

– І куди зникла обручка?

– Також незрозумiло.

– І чому досi нiкого не заарештували? Минуло вже бiльше двох годин. Сподiваюся, потрiбнi накази вiддали й iз самого ранку кожен констебль на вiдстанi сорока миль розшукуе пiдозрiлих чоловiкiв, змоклих до нитки?

– Звiсно, мiстере Голмс.

– Вiн мiг зникнути, лише зачаiвшись у якiйсь норi або перевдягнувшись.

Голмс пiдiйшов до столу й узявся вивчати кривавий слiд на пiдвiконнi за допомогою лупи.

– Немае сумнiвiв, слiд чобота.

Але який величезний! Судячи зi слiдiв у кутку, можна припустити, що в нього меншi ноги… А що це пiд столом?

– Гiмнастичнi гирi мiстера Дугласа, – пояснив Емс.

– Гiмнастична гиря тут одна. А де друга?

– Не знаю, мiстере Голмс. Може, i була всього одна. Я не звертав на це уваги.

– Одна гiмнастична гиря… – повторив Голмс у задумi. У цю мить пролунав наполегливий стукiт у дверi. До кiмнати увiйшов високий засмаглий джентльмен. Було неважко здогадатися, що це – Сесiл Беркер.

Його очi допитливо блищали, коли вiн переводив погляд iз одного присутнього на iншого.

– Даруйте, що завадив, – вибачився вiн, – але менi треба повiдомити вам новину. Щойно знайшли велосипед. Хтось його покинув. Це за сто крокiв вiд вхiдних дверей.

Ми пiшли за Беркером i побачили кiлькох роззяв бiля велосипеда, якого витягнули з кущiв, де той i був захований. Велосипед поширеноi марки був увесь заляпаний грязюкою, наче пiсля довгоi подорожi.